Мосендз Леонід Маркович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Іванко1 (обговорення | внесок) м вилучена Категорія:Персоналії Мо з допомогою HotCat |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 41:
== З біографії ==
Леонід Мосендз народився у м. Могилеві-Подільському в родині державного урядовця, з українського роду [[Мосендзи]]. [[1915]] р. закінчив у [[Вінниця|Вінниці]] учительську семінарію. У роки [[Перша світова війна|Першої світової війни]] перебував у російській армії, потім вступив до війська [[Українська Народна Республіка|УНР]]. Після поразки УНР емігрував. З [[Польща|польської]] [[Ченстохова|Ченстохови]] у [[1922]] році переїхав до [[Чехословаччина|Чехословаччини]], де 1923/24 p. закінчив гімназію і вступив на хіміко-технологічний факультет [[Українська Господарська Академія|Української господарської академії]] в [[Подєбради|Подєбрадах]]. [[1928]] р. одержує тут диплом інженера-технолога й залишається в [[Українська Господарська Академія|УГА]] асистентом.
У [[1931]] р. він захищає докторську дисертацію з проблем [[переробка нафти|переробки нафти]], працює в лабораторіях. У час пробудження [[Закарпаття]] Мосендз у 1937/38 p. викладає в Державній академії в [[Свалява|Сваляві]], а після окупації Закарпаття переїжджає до [[Братислава|Братислави]]. У [[1945]] р. виїздить до [[Австрія|Австрії]]. У м. [[Інсбрук]]у Мосендз заприятелював з [[Юрій Клен|Ю. Кленом]] (О. Бургардтом), з яким разом 1947 р. видав (під спільним [[псевдонім]]ом Порфирій Горотак) збірку пародійних [[вірш]]ів «Дияволічні параболи».
У [[1946]] р., тяжко хворий на сухоти, переїжджає до [[Швейцарія|Швейцарії]], де в м. [[Бльоне (Blonay)]] [[1948]] р. помирає, похований там же. Його спадщина багата: збірка «Зодіак» (1941), три поеми («Вічний корабель» (1940), «Канітферштан» (1945) і «Волинський рік» (1948)), три збірки новел і оповідань («Засів», «Людина покірна», «Відплата») і незавершений роман «Останній пророк» (посмертне видання [[1960]]).
Рядок 60:
Виявив себе також у [[публіцистика|публіцистиці]], [[переклад]]ах.
[[Дмитро Донцов]] назвав його «одним із найкращих, коли не найкращим — із наших… новелістів».<ref>[http://nezboryma-naciya.org.ua/show_month.php?id=34 Незборима нація]</ref>
== Примітки ==
{{reflist}}
== Джерела ==
Рядок 65 ⟶ 70:
{{commonscat|Leonid Mosendz}}
* [http://vitchyzna.ukrlife.org/3_4_04mosendz.htm Журнал «Вітчизна», №
* Празька літературна школа: Ліричні та епічні твори / Упорядування і передмова [[Просалова Віра Андріївна|В. А. Просалової]]. — Донецьк: [[Східний видавничий дім]], 2008. — 280 с.
* Набитович І. Леонід Мосендз — лицар святого Грааля: Творчість письменника в контексті європейської літератури. — Дрогобич: Відродження, 2001. — 220 с.
| |||