Зоряна астрономія: відмінності між версіями

[[Файл:William Herschel01.jpg|міні|праворуч|150пкс|Вільям Гершель  — один із засновників астрономії зірок як науки]]

'''Зо́ряна астроно́мія'''  — один з розділів науки [[астрономія|астрономії]], що вивчає будову і рух зірокзоряних систем.

Зоряна астрономія стала окремою наукою ще в кінцінаприкінці XVIII  ст. це трапилось завдяки британському вченому-астроному [[Вільям Гершель|Вільяму Гершелю]], що виконував декількабагато досліджень ву областігалузі зіркової статистики видимого участі неба.

Зоряна астрономія має на меті вивчення зірковихзоряних систем, а саме  — внутрішніх закономірностей, життєвого циклу, рух,руху та їх [[еволюція зір|еволюції]]. Одним з найголовніших завдань зоряної астрономії зірок є спостереження за зірковимизоряними системами [[Чумацький Шлях|нашої галактики]]. На відміну від [[астрофізика|астрофізики]], що вивчає окремі туманності ій окремізорі, зіркизоряна астрономія зірок вивчаєдосліджує цілі групи об'єктів — [[подвійні зорі|подвійні]] й кратні системи, скупчення та [[зоряні асоціації|асоціації]].

Зоряна астрономія ділитьсяподіляється на три розділи  — зіркову кінематику, зіркову динаміку і зіркову статистику. Взаємодіє з [[астрофізика|астрофізикою]] ій [[астрометрія|астрометрією]] вщодо інформації про параметрипараметрів і характеристикихарактеристик об'єктаєктів, класкласифікації спектраспектрів, геометричнігеометричних розмірирозмірів, масамас, температурне полетемператур, щільністьщільності, швидкістьшвидкості власного обертання істинна,і швидкістьшвидкості руху по [[Галактика|ГалактиціГалактикою]].

[[Зіркова кінематика]] використовує у своєму апараті методи класичної [[кінематики]] (розділу [[механіка|механіки]]) щоб визначити кінематичні параметри зірокзір і їх скупчень іта дізнатись про їх рух, як цілої системи, і визначити закономірності такого руху.

[[Зіркова динаміка]] розглядає закономірності переміщенняпересування об'єктів, що вивчаються, ву силових полях і еволюційний розвиток систем в результаті цього руху.

* П. А. Бакулин, Э. В. Кононович, В. И. Мороз. Курс общей астрономии (4-е издание).