Рапалльський договір (1922): відмінності між версіями

{{seealso|Рапалльський договір, 1920}}

І Росія, і Німеччина були державами, що програли [[Перша світова війна|Першу світову війну]]. Для Росії вона завершилась сепаратним Договором з Центральними державами у Бресті-Литовському (березень 1918), для Німеччини  — [[Версальський договір 1919|Версальським договором з державами Антанти]] (червень 1919). Політичні діячі Росії і Німеччини розглядали ці договори як несправедливі і «грабіжницькі», що і підштовхувало їх до взаємодії.

Договір передбачав негайне відновлення в повному об'ємі [[дипломатичні відносини|дипломатичних]] і [[Консульство (дипломатія)|консульських]] відносин між РРФСР і Німеччиною.

Договір було укладено без вказівки терміну.

Крім того сторони обмінялися секретними нотами з приводу погодження дій відповідно до ст. 2 Договору на випадок визнання Росією претензій якоїсь третьої держави.

== Підписання та ратифікація ==

Офіційне повідомлення про підписання Рапалльського договору було опубліковане в «Известиях ВЦИК» 19 квітня 1922  р. під заголовком «від Народного комісаріату закордонних справ».

Реакцією на цей договір з боку країн  — учасниць Генуезької конференції, була колективна нота:

Одним із наслідків Договору від 16 квітня 1922 року було започаткування широкомасштабної військової співпраці Радянської Росії (пізніше  — СРСР) і Німеччини.<br />

Ця співпраця почалася раніше із зустрічі бувшого керівника німецької розвідки полковника у відставці Вальтера Ніколаї з Головою Раднаркому В. Ульяновим (Леніним), а продовжувалась на підставі так званого «Договору [[Карл Радек|Радека]]  — [[фон Сект|фон Секта]]а ({{lang-de|Johannes Friedrich Leopold von Seeckt}})» (1922) на протязі 20-х  — початку 30-х років. Договір {{text|дозволив Німеччині зробити істотний ривок вперед у підготовці збройних сил держави оминаючи вимоги Версальського договору<ref>Волков С. В., ЕМельянов Ю. В. До и после секретный протоколов. — М.: Воениздат, 1990.— С. 5, 65-66.</ref>}}

З підписання цього договору офіційно почалося закабалення України у «братньому союзі» з РСФРР. Квітневе Рапалло стало прологом до підписання союзного договору у грудні того ж 1922 року<ref>[http://www.umoloda.kiev.ua/number/2061/194/73429/ «У»  — упала у Рапалло] [[Лиховій Дмитро Вікторович|Дмитро Лиховій]], [[Леся Шовкун]], «[[Україна молода]]», №  056 за 13 квітня 2012</ref>.

[[5 листопада]] [[1922]] в [[Берлін]]і був підписаний «Договір про поширення на союзні РРФСР республіки Договору, підписаного 16 квітня у Рапалло між РРФСР і Німеччиною» <ref>Советско-германские отношения от переговоров в Брест-Литовске до подписания Рапалльского договора / Сб. докум. Ред. коллегия: С. Дёрнберг, Х. Зайдевиц, Н.  Н.  Земсков и др.— Т.2 (1919—19221919–1922 гг.).— М.: Политиздат, 1971.— С. 563—566563–566</ref>.

Відповідно до ст. 2 цього договору за УСРР і Німеччиною визнавалось право встановленнч розміру і зарахування тих претензій, що виникли на користь Українського Уряду чи Німецького Уряду по закінченню стану війни між Україною і Німеччиною, а саме у проміжок часу, коли в Україні знаходились німецькі війська <ref>Там само.— С. 564.</ref>.

* Советско-германские отношения от переговоров в Брест-Литовске до подписания Рапалльского договора / Сб. докум. Ред. коллегия: С. Дёрнберг, Х. Зайдевиц, Н.  Н.  Земсков и др.— Т.2 (1919—19221919–1922 гг.).— М.: Политиздат, 1971.— 596 с. (М-во иностр. дел СССР. М-во иностр. дел ГДР).

== ДивітьсяДив. також ==