Соціальна смерть

Соціальна смерть — процес і результат самоусунення та / або виключення соціального суб'єкта з життя соціуму.

Головними ознаками соціальної смерті є:

• втрата свободи, як необхідна умова для самореалізації;
• втрата соціальної ідентичності, яка веде до неможливості самовизначення;
• заперечення особистістю загальноприйнятих норм і цінностей;
• усвідомлена відмова від взаємодії у сфері суспільного життя.

Соціальна смерть проявляється на різних рівнях суспільного життя.

• На мікрорівні, у малих групах, коли відбувається розрив зв'язків між людьми, наприклад, витіснення з колективу, відхід з сім'ї і т. д.
• На мезорівні — відмова людини від участі у діяльності соціальних інститутів (державних, громадських, політичних) і його вихід з релігійних, професійних, демографічних та інших спільнот.
• На макрорівні — неучасть індивіда в суспільному житті (монастирі, місці ув'язнення).
• На мегарівні — коли соціальні зв'язки між суб'єктами практично відсутні. Це може бути бродяжництво, вимушена робінзонада, відлюдність.

Див. також

• Вигнання
• Відлучення від церкви
• Остракізм
• Рабство
• Ув'язнення

Література

• H. Кабаченко. Соціальне виключення // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.678 ISBN 978-966-611-818-2