Вікіпедія

Софі де Кондорсе

французька салоністка, письменниця, перекладачка та феміністка
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кондорсе (значення).

Марія-Луїза-Софі де Ґруші, відома як мадам де Кондорсе (фр. Sophie de Condorcet, 1764, Мелан, Вексен, Франція — 8 вересня 1822, Париж, Франція) — французька господиня світських салонів, письменниця, перекладачка та феміністка. Керувала салонами з 1789 р. до епохи терору і з 1799 р. до своєї смерті у 1822 році.[3][4]

Софі де Кондорсе (Софія де Кондорсе)
фр. Sophie de Condorcet
Софі де Кондорсе
Народилася1764(1764)
Мелан, Вексен, Франція
Померла8 вересня 1822(1822-09-08)
Париж, Франція
ПохованняПер-Лашез
ГромадянствоФранція Франція
Діяльністьперекладачка, господиня літературного салону, письменниця, філософ
Знання мовфранцузька[1], італійська і англійська
БатькоFrançois Jacques de Grouchyd[2]
Брати, сестриЕмануель Груші і Charlotte de Grouchyd
У шлюбі зМарі Жан Антуан Ніколя Кондорсе
ДітиElisa de Caritat de Condorcetd[2]

Попри смерть чоловіка Ніколя де Кондорсе і заслання брата маркіза де Груші під час терору, Софі де Кондорсе зберігала свою неповторність, володіла впливовими зв'язками перед Французькою Революцією, під час і після неї. [5] [6] [7]

Як господиня світських салонів, мадам де Кондорсе славилася добротою і байдужістю до класового та соціального походження людей. Її салони завжди включали жінок, серед яких Олімпія де Гуж. Де Кондорсе була також письменницею і перекладачкою, високоосвіченою для свого часу, знала англійську та італійську[8]. Вона авторка впливових перекладів таких вчених, як Томас Пейн і Адам Сміт.

Життєпис

ред.

Марія-Луїза-Софі де Груші народилася у сім'ї Франсуа Жака маркіза де Груші (фр. Francoise Jacques Marquis de Grouchy)(колишнього пажа Людовика XV) та Марі Жільберт Генрієти Фрето (фр. Marie Gilberte Henriette Freteau). У 1786 році Софі де Груші одружилася зі старшим на 20 років відомим математиком і філософом маркізом де Кондорсе, з яким поділяла багато інтелектуальних інтересів і мала щасливий шлюб.

Салони

ред.

Після одруження Софі де Кондорсе відкриває відомий салон в Hôtel des Monnaies, що знаходився навпроти Лувру. Серед гостей салону було багато іноземців, включаючи Томаса Джефферсона[9]], економіста Адама Сміта, авторку памфлетів про права жінок Олімпію де Гуж, англійських аристократів Чарльза Стенхоупа, 3-го графа Стенхоупа, Девіда Мюррея 2-го графа Менсфілда, сьомого віконта Стормонта, Тюрго, П'єра Бомарше, Жермени де Сталь і багато французьких філософів. Салон Софі де Кондорсе зіграв важливу роль у піднесенні жирондистського руху, який пропагував права жінок[10].

Софі де Кондорсе дозволяла учасникам об'єднання «Соціальний клуб» (Cercle Social), що ставив за мету досягнення рівних політичних та юридичних прав жінок, проводити зустрічі в своєму будинку. Після смерті чоловіка залишена з чотирирічною дочкою без коштів, вона змушена відкрити магазин, аби вижити, і на певний час відклала творчу і перекладацьку діяльність.

Софі де Кондорсе володіла бажанням і інтелектом, завдяки яким значно посприяла розвитку французького фемінізму[11].

Примітки

ред.
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
  3. ↑ Marquis de Condorcet
  4. ↑ Madeleine Arnold-Tetard, Sophie de Grouchy, marquise de Condorcet : la dame de cœur, Paris, Christian, 2003
  5. ↑ M. d’Arvor, Les femmes illustres de la France : Madame de Condorcet (1764-1822), Paris, P. Boulinier, Librairie Moderne, 1897
  6. ↑ Thierry Boissel, Sophie de Condorcet, femme des Lumières, 1764-1822, Paris, Presses de la Renaissance, 1988
  7. ↑ Jules Michelet Les Femmes de la Revolution http://www.gutenberg.org/etext/18738 available from Project Gutenberg
  8. ↑ http://www-personal.umich.edu/~vickik/piercy2.html
  9. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 червня 2011. Процитовано 4 листопада 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2011-06-09 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Antoine Guillois, La marquise de Condorcet: sa famille, son salon, ses amis, 1764-1822, Paris, P. Ollendorff, 1897
  11. ↑ Barbara Brookes, The Feminism of Condorcet and Sophie de Grouchy, 189 Studies on Voltaire and the Eighteenth Century 297-361 (1980).

Джерела

ред.
  • Madeleine Arnold-Tétard, Sophie de Grouchy, marquise de Condorcet : la dame de cœur, Paris, Christian, 2003 (фр.)
  • M. d’Arvor, Les femmes illustres de la France : Madame de Condorcet (1764-1822), Paris, P. Boulinier, Librairie Moderne, 1897 (фр.)
  • Thierry Boissel, Sophie de Condorcet, femme des Lumières, 1764-1822, Paris, Presses de la Renaissance, 1988 (фр.)
  • Antoine Guillois, La marquise de Condorcet: sa famille, son salon, ses amis, 1764-1822, Paris, P. Ollendorff, 1897 (фр.)
  • Charles Léger, Captives de l'amour, d'après des documents inédits; lettres intimes de Sophie de Condorcet, d'Aimée de Coigny et de quelques autres cœurs sensibles, Paris, C. Gaillandre, 1933 (фр.)
  • Jules Michelet, Les Femmes de la Révolution available from Project Gutenberg (фр.)
  • Henri Valentino, Madame de Condorcet; ses amis et ses amours, 1764-1822, Paris, Perrin, 1950 (фр.)
  • Barbara Brookes, The Feminism of Condorcet and Sophie de Grouchy, 189 Studies on Voltaire and the Eighteenth Century 297-361 (1980). (англ.)
  • Karin Brown, "Sophie Grouchy de Condorcet on Moral Sympathy and Social Progress" (Dissertation, City University of New York, 1997). (англ.)
  • Steven Kale, French Salons: High Society and Political Sociability from the Old Regime to the Revolution of 1848. The Johns Hopkins University Press (March 8, 2004) (англ.)
  • Karin Brown, "Sophie de Grouchy, Letters on Sympathy (1798)." Letters translated by James McClellan. American Philosophical Society 98, pt. 4. (англ.)

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Софі_де_Кондорсе