Сорочинська трагедія
Сорочинська трагедія (Сорочинське повстання) — одне з найбільших організованих повстань (виступів) селян у Російській імперії під час революції 1905—1907 років відбувалося на території України у селі Сорочинці (зараз Великі Сорочинці) Миргородського повіту Полтавської губернії[1].
Приводом до повстання став арешт жандармами місцевого мешканця. Після чого селяни повстали і захопили село. Для жорстокого придушення повсталих українських селян у Великі Сорочинці російський уряд вислав каральний загін донських козаків, які були підсилені деякою кількістю озброєних кавказьких черкесів. Вони з'явилися в Сорочинцях опівдні 1 січня 1906 року[2]. «То не орда набігла, що дідів-прадідів у неволю забирала… Кинулися на сорочан донці і черкеси. Підковами топтали, з рушниць стріляли…», співалося в одній з кобзарських пісень, присвяченій цим трагічним подіям[3].
Але навіть після придушення повстання в село був направлений ще один каральний загін, який жорстоко знущався з мешканців, змусивши багатьох мешканців стояти навколішки на снігу.
Посилання ред.
- ↑ Сорочинська трагедія. Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 10 червня 2016.
- ↑ Українські землі на початку XX ст.
- ↑ Радикалізація суспільно-політичного життя на поч. XX ст. Архів оригіналу за 25 липня 2015. Процитовано 10 червня 2016.
Література ред.
- Якименко М. А. Сорочинська трагедія. — К.: Політвидав України, 1990—126 с.
- Ходченко, Павло Семенович. Сорочинська трагедія / Павло Семенович Ходченко. — Київ: Молодь, 1957. — 224 с.