Сорокопуд довгохвостий

вид птахів
Сорокопуд довгохвостий
棕背伯勞 (25040252703) crop.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Сорокопудові (Laniidae)
Рід: Сорокопуд (Lanius)
Вид: Сорокопуд довгохвостий
Біноміальна назва
Lanius schach
Linnaeus, 1758
Мапа поширення виду
Мапа поширення виду
Підвиди
  • L. s. stresemanni Mertens, 1923
  • L. s. bentet Horsfield, 1822
  • L. s. suluensis (Mearns, 1905)
  • L. s. nasutus Scopoli, 1780
  • L. s. schach Linnaeus, 1758
  • L. s. longicaudatus Ogilvie-Grant, 1902
  • L. s. tricolor Hodgson, 1837
  • L. s. caniceps Blyth, 1846
  • L. s. erythronotus (Vigors, 1831)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Lanius schach
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Lanius schach
ITIS logo.svg ITIS: 560731
IUCN logo.svg МСОП: 22705029
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 276763

Сорокопуд довгохвостий[2] (Lanius schach) — вид горобцеподібних птахів родини сорокопудових (Laniidae).

ПоширенняРедагувати

 
Ареали різних підвидів

Вид поширений в Південній та Південно-Східній Азії від Казахстану до на південь Шрі-Ланки та схід до Тайваню; відсутний в Індокитаї, але поширений далі на Філіппінах, Великих і Малих Зондських островах та в Папуа Новій Гвінеї. Бродяжні птахи спостерігалися на Близькому Сході, в Європі, Японії та Океанії. Мешкає у відкритих трав'янистих або степових районах з ізольованим деревами або невеликими лісистими острівцями.

ОписРедагувати

Птах середнього розміру, завдовжки 20-25 см, вагою 33-53 г. Це птахи з міцною і масивною зовнішністю з досить великою і овальною головою, міцним і гачкуватим дзьобом, міцними і досить короткими ногами, короткими і округлими крилами і досить довгим тонким хвостом з квадратним кінцем. Забарвлення дуже відрізняється залежно від підвиду. Верхівка голови, шия та плечі сірі (у деякий підвидів чорні). Спина, крила, боки та півдхвістя персикового кольору (у різних підвидів з більшими домішками сірого або чорного). Лицьова маска, махові пера та хвіст чорні. Очі темно-карі, дзьоб і ноги майже чорні.

Спосіб життяРедагувати

Живуть поодинці або парами. Активно захищають свою територію від конкурентів. Живиться комахами іншими безхребетними та дрібними хребетними. Велику здобич нанизують на велику колючку куща або дерева, таким чином сорокуд може розірвати її на шматки міцним гачковим дзьобом, оскільки ноги птаха не пристосовані для утримування здобичі.

Сезон розмноження триває з кінця березня по липень. Глибоке чашоподібне гніздо побудована з переплетених гілочок, облицюване зсередини рослинними волокнами та розташовується між гілками колючих кущів. У гнізді 3-6 яєць. Інкубація триває два тижні. Насиджують кладку обидва батьки почергово. Пташенята вилуплюються сліпі та без оперення, але можуть літати сже після трьох тижнів життя, стаючи незалежними від батьків приблизно через місяць після вилуплення.

ПідвидиРедагувати

Існує 9 визнаних підвидів:

  • Lanius schach erythronotus (Vigors, 1831) — широко поширений у північно-західній частині ареалу, зайнятому видом(Туркестан та північ Індійського субконтиненту);
  • Lanius schach caniceps Blyth, 1846 — поширений в Індії та Шрі-Ланці;
  • Lanius schach tricolor Hodgson, 1837 — поширений уздовж Гімалаїв, на північному сході Індійського субконтиненту та на південному заході Китаю;
  • Lanius schach schach Linnaeus, 1758 — номінальний підвид, поширений з Непалу до півночі Індокитаю;
  • Lanius schach longicaudatus Ogilvie-Grant, 1902 — поширений в Індокитаї і Тенасерімі;
  • Lanius schach bentet Horsfield, 1821 — широко поширений на Малайському півострові та великих Зондських островах аж до Тимору;
  • Lanius schach nasutus Scopoli, 1786 — Ендемік Філіппін;
  • Lanius schach suluensis (Mearns, 1905) — острови Сулу, північний схід Борнео;
  • Lanius schach stresemanni Mertens, 1923 — ендемік Нової Гвінеї.

ПриміткиРедагувати

  1. BirdLife International (2016). Lanius schach: інформація на сайті МСОП (версія 2020.3) (англ.) 17 грудня 2020
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

ПосиланняРедагувати