Відкрити головне меню

Соломіцький Олексій Лукич

Олексій Лукич Соломіцький (*20 березня 1929, Кримка) — поет, прозаїк.

Народився 20 березня 1929 року в селі Кримка Первомайського району Миколаївської області.

Після десятирічної школи закінчив військове льотне училище льотчиків-бомбардувальників далекої дії. В 1954 році за станом здоров'я звільнений в запас.

Після закінчення Одеського державного університету працював учителем, літературним працівником газети «Одеський політехнік», інспектором шкіл Черкаського обласного відділу науки та освіти, вихователем в гуртожитках кооперативного та фінансово-економічного технікумів, завідуючим відділенням Черкаського фінансово-економічного технікуму.

Автор добірки оповідань та гуморесок, включених до збірки «Вітрила наших мрій», книжок «Жменя сміху — дітям на потіху», «Таємниця старого кургану», «Пастка», «Страшна помста», «Смішинки для Максима та Маринки», «Шлях у безсмертя», «За трьома зайцями» та багатьох публікацій у республіканській, обласній та місцевій періодичній пресі.

У 2009 році видавництво «Брама-Україна» опублікувало його роман «Холодноярські соколята». Олексій Лукич присвятив цей роман: «Борцям за національне визволення України від московсько-більшовицьких окупантів у буремні роки громадянської війни».

Член літературно-мистецького об'єднання імені Василя Симоненка. Мешкає у Черкасах, але у свій час вчителював у Головківці. Має в селі хату, де проживає влітку. Майже всі твори написані в Головківці та на сюжети з життя її мешканців.

ЛітератураРедагувати

Головківка — серце Холодного яру. Олександрія. Б.Кузик, В.Білошапка