Вікіпедія

Сокальський Олексій Степанович

український бібліотекознавець, фондознавець, каталогознавець, педагог

Сокальський Олексій Степанович (нар. 17 березня 1918, Зіньківці Хмельницької обл. — пом. 10 липня 1991, Київ) — український бібліотекознавець, фондознавець, каталогознавець, педагог, організатор бібліотечної освіти. Фундатор вищої бібліотечної і культурно-мистецької освіти у Київському державному інституті культури, його перший ректор (1968—1972). Кандидат педагогічних наук (1966), професор (1972).

Сокальський Олексій Степанович
Народився17 березня 1918(1918-03-17)
Зіньківці, Кам'янець-Подільський повіт, Подільська губернія, УНР
Помер10 липня 1991(1991-07-10) (73 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
КраїнаУкраїна
Діяльністьбібліотекознавець, науковець, викладач університету
Alma materХБІ (1940)
Галузьбібліотекознавство
ЗакладКам'янець-Подільський технікум підготовки культосвітніх працівників
Харківський державний інститут культури
Київський державний інститут культури ім. О. Є. Корнійчука
Державний інститут науково-технічної та інноваційної експертизи
НАКККіМ
Вчене званняпрофесор
Науковий ступінькандидат педагогічних наук
Нагороди
медаль «За оборону Ленінграда»
Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Біографія

ред.

Сокальський Олексій Степанович народився 17 березня 1918 року в селі Зіньківці Хмельницької області в робітничій родині. Батько ― Степан Тимофійович Сокальський працював каменярем, мати була домогосподаркою. У 1933 році закінчив семирічну школу та вступив до Харківського керамічного технікуму, згодом перевівся на 4-й курс робітничого факультету Харківського зоотехнічного технікуму, який закінчив у 1936 році. Вищу освіту здобув в Українському бібліотечному інституті за спеціальністю «бібліотекознавство дитячих і юнацьких бібліотек»[1]. Упродовж 1936—1940 років його викладачами були Н. Я. Фрідьєва, О. А. Майборода, Д. М. Лекаренко та інші[2]. Саме вони націлювали студента Сокальського на майбутню викладацьку та науково-дослідну діяльність[3]. Після закінчення навчання у 1940 році розпочав трудову діяльність у Кишиневі на посаді старшого консультанта Молдавського бібліотечного колектора. Згодом був призначений директором цієї установи, основну роботу поєднував з педагогічною, викладав російську мову та літературу на різних курсах для робітничої молоді[4].

Педагогічну діяльність молодого фахівця перервала війна. 24 червня 1941 року Сокальський був мобілізований до І Молдавського комуністичного батальйону та був направлений до Ташкентського військкомату. Працював завучем та викладачем російської мови в школі селища Кампир-Равата Узбецької РСР. У жовтні 1942 року був мобілізований до війська, де служив до серпня 1943 року. До квітня 1944 року вчителював у школах Фергани (Узбекистан) та на Полтавщині. До жовтня 1945 року брав участь у бойових діях на території Польщі, Німеччини, Чехословаччини[5].

Після демобілізації у жовтні 1945 року був призначений заступником директора з навчальної роботи Кам'янець-Подільської школи з підготовки спеціалістів для політосвітніх закладів. Викладав зарубіжну літературу[6].

У серпні 1949 року О. С. Сокальський обійняв посаду старшого інспектора Комітету по справах культурно-просвітницьких установ при Раді Міністрів УРСР. Після реорганізації Комітету та заснування Міністерства культури УРСР у 1951 році О. С. Сокальського призначили очільником Управління навчальних закладів[6].

У 1951 році О. С. Сокальський вступив до заочної аспірантури Московського державного бібліотечного інституту, де готував дисертацію з питань організації фондів і каталогів під науковим керівництвом О. С. Чубарьяна[7].

Підготував і видав для культосвітніх технікумів УРСР навчальний посібник «Організація бібліотечних фондів і каталогів: методичні вказівки для заочників» (1951). Упродовж 1955—1957 років під цією ж назвою — чотири випуски посібника на допомогу заочникам бібліотечних відділів технікумів підготовки культпросвітпрацівників, у 1959 році — підручник «Організація алфавітного і систематичного каталогу у масових бібліотеках» (всі — у співавторстві з В. Туровим), у 1961 році ― лекцію «Республіканські бібліотеки» та інші[8].

У 1964 році О. Сокальський очолив Київську філію Харківського державного інституту культури. 1 вересня 1968 року на базі Київської філії ХДІК з створено Київський державний інститут культури (КДІК). О. Сокальського було призначено його ректором[9][10].

У 1966 році в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук «Науково-педагогічні основи вивчення питань організації бібліотечних фондів»[8][11].

О. Сокальський очолював кафедру бібліотекознавства і викладав низку бібліотечних дисциплін. На посаді ректора залучив до викладання бібліотечних дисциплін низки висококваліфікованих викладачів, кандидатів наук, зокрема О. Довгополої з Харкова. Підтримував творчі та дружні стосунки з харківськими колегами ― Є. П. Таммом, А. А. Ашукіним, Д. А. Кумок, які приїздили до Київської філії читати лекції[12]. Він був ініціатором створення кафедри науково-технічної інформації, відкриття аспірантури за спеціальністю 2313 «Бібліотекознавство і бібліографія» (1972), за його участі були відкриті філії КДІК у Рівному (1970) та Миколаєві (1971)[8].

У 1971 році рішенням Вищої атестаційної комісії Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти СРСР О. Сокальському, першому в Україні,  було присвоєно наукове звання професора за спеціальністю «книгознавство, бібліотекознавство, бібліографія»[8].

У 1972 році О. Сокальського виключили з лав КПРС, у жовтні цього ж року звільнили з посади ректора КДІК. Ще рік він очолював кафедру бібліотекознавства та викладав бібліотечні дисципліни, працював на посаді професора кафедри, проте у 1973 році під тиском нового керівництва КДІК був вимушений звільнитися.

З 1974 року професор О. Сокальський обіймав посаду старшого наукового співробітника відділу теорії інформаційного забезпечення Українського науково-дослідного інституту науково-технічної інформації і техніко-економічних досліджень Держплану УРСР. Завершив дослідження з питань автоматизації бібліотечних процесів, результатом якого стало розроблене технічне завдання для впровадження в бібліотечні процеси підрозділів інституту засобів автоматизації і механізації. З 1 жовтня 1977 року перейшов на викладацьку роботу в Інститут підвищення кваліфікації інформаційних працівників у Києві[13].

О. Сокальський був нагороджений кількома медалями — «За оборону Ленінграда», «За визволення Праги», «50 років Збройних сил СРСР» та іншими, відзначений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР «За вагомий внесок у культурне будівництво»[5].

Пішов з життя 10 липня 1991 року в Києві[13].

Наукова діяльність

ред.

Наукова діяльність О. Сокальського пов'язана з дослідженням проблем бібліотечного фондознавства, каталогознавства, історії бібліотечної справи, автоматизації і механізації бібліотечних процесів, підготовки кадрів для галузі культури, зокрема для бібліотек. У його науковому доробку понад 140 публікацій, у тому числі монографія, низка підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій для вищих і середніх спеціальних навчальних закладів з бібліотекознавства, історії бібліотечної справи, фондознавства, каталогознавства. Його статті у фаховій пресі порушували актуальні проблеми якісної підготовки бібліотечних кадрів у навчальних закладах. Питанням організації фондів і каталогів були присвячені його статті «Наочність в організації фондів» (1956), «Основа роботи бібліотеки» (1964), «Книга должна найти читателя» (1964), «Зберігання й реставрація книжкового фонду» (1965), у яких досліджено процеси роботи з бібліотечним фондом, завдання його комплектування, способи опрацювання видань, особливості зберігання та реставрації фондів бібліотек.

Науковець брав участь у міжнародних наукових конференціях та бібліотекознавчих заходах в Україні, а також у навчальних семінарах для бібліотекарів, мав декілька винаходів. У 1969 році у співавторстві з А. Косовим О. Сокальський зареєстрував пріоритет на винахід секції механізованого стелажа, що дало змогу зекономити місце у бібліотечних фондосховищах і захистити об'єкти зберігання від агресивних чинників зовнішнього середовища[14].

Науковий доробок

ред.
  • Сокальський О. С. Організація бібліотечних фондів і каталогів: метод. вказівки для заоч. / О. Сокальський, В. М. Туров. — Харків: Книжкова палата УРСР. — 1951. — 96 с.
  • Організація бібліотечних фондів і каталогів. (На допомогу заочникам бібліотечних відділів технікумів підготовки культпросвітпрацівників) / О. С. Сокальський, В. М. Туров. — Вип. 1. — Київ, 1955. — 120 с.
  • Організація бібліотечних фондів і каталогів (На допомогу заочникам бібліотечних відділів технікумів підготовки культпросвітпрацівників) / О. С. Сокальський, В. М. Туров. — Вип. 2. — Київ, 1956. — 96 с.
  • Організація бібліотечних фондів і каталогів (На допомогу заочникам бібліотечних відділів технікумів підготовки культпросвітпрацівників) / О. С. Сокальський, В. М. Туров. — Вип. 3. — Київ, 1957. — 96 с.
  • Сокальський О. С. Організація бібліотечних фондів і каталогів (На допомогу заочникам бібліотечних відділів технікумів підготовки культпросвітпрацівників) / О. С. Сокальський, В. М. Туров. — Вип. 4. — Київ, 1958. — 84 с.
  • Організація бібліотечних фондів і каталогів / О. С. Сокальський // М-во культури УРСР. — Київ, 1957. — Вип. 3. — 96 с.
  • Організація бібліотечних фондів і каталогів / О. С. Сокальський, В. М. Туров. — Харків: Вид-во Книжкова палата УРСР, 1958. — 207 с.
  • Организация алфавитного и систематического каталога в массовых библиотеках /  А. С. Сокальский, В. Н. Туров. — Харьков: Политиздат УССР, 1959. — 132 с.
  • Республиканские библиотеки: лекция для заочников библ. ин-та / А. С. Сокальский // Харьковский библ. ин-т. — Харьков, 1961. — 65 с
  • Організація бібліотечних фондів і каталогів: методика викладання. — Харків: Книжкова палата УРСР, 1965. — 120 с.
  • Бібліотечні фонди і каталоги: посіб. для культ-освіт. училищ / О. С. Сокальський ; М-во культури Української РСР. — Харків: Редакційно видавничий відділ Книжкової палата УРСР, 1966. — 328 с.
  • Централизация библиотечного дела и координация комплектования библиотек в условиях большого города: исследование. — Киев, 1967. — 168 с.
  • Раздуми про підготовку біблиотекарів / О. С. Сокальський // Культура і життя. — 1967. — 24 серп.
  • К вопросу о библиотековедении как науке: тезисы доклада // ХІІ отчетно-науч. конф. Харьков. гос. ин-та культуры. — Харьков, 1968. — С. 13–18.
  • Організація бібліотечної справи / Книжкова палата УРСР. — Харьків, 1970. — 240 с.
  • Бібліотечні фонди і каталоги: підруч. для культпросвіт училищ / О. С. Сокальський, Є. П. Тамм, В. М. Туров. — Харьків: Вища школа, 1970. — 325 с.;
  • К вопросу о синтезе библиотечных информационно-поисковых систем / А. С. Сокальский, Л. З. Амлинский // Труды КГИК. — 1970. — Т. 1. — С. 7–12;
  • Автоматизация хранения и поиска печатной продукции как средство повышения эффективности библиотек / О. С. Сокальський, Л. З. Амлинский: тез. докл. // ІІ Всесоюзный симпозиум по информатике. — Новосибирск, 1970. — С. 11–14;
  • Бібліотечні фонди і каталоги: підруч. для культ.-освіт. училищ / О. С. Сокальський, Є. П. Тамм, В. М. Туров. — Київ: Вища школа, 1971. — 364 с.

Примітки

ред.
  1. ↑ Новальська Т. В., 2019, с. 13.
  2. ↑ Черняк І., 2017, с. 41.
  3. ↑ Новальська Т. В., 2019, с. 21.
  4. ↑ Новальська Т. В., 2019, с. 22.
  5. ↑ а б Новальська Т. В., 2019, с. 23.
  6. ↑ а б Новальська Т. В., 2019, с. 25.
  7. ↑ Новальська Т. В., 2019, с. 26.
  8. ↑ а б в г Сокальський Олексій Степанович. ube.nlu.org.ua. Процитовано 23 травня 2024.
  9. ↑ Новальська Т. В., 2019, с. 30.
  10. ↑ Черняк І., 2015, с. 36.
  11. ↑ Новальська Т., 2009, с. 31.
  12. ↑ Новальська Т. В., 2019, с. 45.
  13. ↑ а б Новальська Т., 2009, с. 32.
  14. ↑ Черняк І., 2017, с. 43.

Джерела

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сокальський_Олексій_Степанович&oldid=43385401