Сова-голконіг темнопера

вид птахів
Сова-голконіг темнопера

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Совоподібні (Strigiformes)
Родина: Совові (Strigidae)
Рід: Сова-голконіг (Ninox)
Вид: Сова-голконіг темнопера
Ninox obscura
Hume, 1872
Синоніми
Ninox obscurus
Ninox scutulata obscura
Посилання
Вікісховище: Ninox obscura
Віківиди: Ninox obscura
EOL: 1266195
ITIS: 1063263
МСОП: 22726328

Сова́-голконі́г темнопера[2] (Ninox obscura) — вид совоподібних птахів родини совових (Strigidae)[3]. Ендемік Індії. Раніше вважався підвидом далекосхідної сови-голконога, однак був визнаний окремим видом[4].

Опис ред.

 
Темнопера сова-голконіг

Довжина птаха становить 26—30 см. Забарвлення переважно темно-шоколадно-коричневе, нижня частина живота дещо світліша і більш рудувата, на боках знищу є кілька білуватих плям або смуг. Нижні покривні пера хвоста мають білуваті краї. Очі жовті, дзьоб темно-сизий, восковиця темно-зелена, лапи оперені, пальці жовті з чорними кігтями. Голос — двоскладове угукання «wooo-oop, wooo-oop, wooo-oop».

Загалом темнопері сови-голконоги є схожі на далекосхідних сов-голконогів, однак вирізняються помітно більш темним забарвленням, відсутністю білої плями на лобі і білих смуг на нижній частині тіла. Симпатричні андаманські сови-голконоги є меншими за темноперих сов-голконогів і мають світліше забарвлення.

Поширення і екологія ред.

Темнопері сови-голконоги є ендеміками Андаманських островів. Вони живуть у вологих тропічних лісах і на каучукових плантаціях, часто поблизу води. Ведуть присмерковий і нічний спосіб життя. Раціон малодосліджений, однак відомо, що птахи живляться комахами, зокрема жуками й кониками, а також птахами, зокрема оперенопалими і сундайськими саланганами.

Примітки ред.

  1. BirdLife International (2016). Ninox obscura: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 29 листопада 2022
  2. Ninox obscura у базі Avibase.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Owls. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 29 листопада 2022.
  4. B. King. Species limits in the Brown Boobook Ninox scutulata complex. „Bulletin of the British Ornithologists’ Club”. 122 (4), ss. 250–257, 2002. 

Джерела ред.