Відкрити головне меню

«Смерть автора» (фр. La mort de l'auteur) — есей французького філософа, теоретика й критика літератури Ролана Барта 1967 року, одна з головних праць постструктуралізму. Вперше виданий 1967 року англійською мовою в журналі «Aspen», у 1968 вийшов французькою в журналі «Manteia».

Смерть автора
La mort de l'auteur
Жанр есей
Автор Ролан Барт
Мова французька
Написано 1967
Опубліковано 1967 і 1968

ЗмістРедагувати

Ролан Барт, аналізуючи цитату з новели Бальзака, поставив собі запитання, кому вона належить: самому Бальзаку, героєві твору чи романтичній психології загалом? Дати однозначну відповідь неможливо, — вважає філософ, — поняття про джерело та будь-яка суб'єктивність насправді зникають в письмі.

У первісному суспільстві оповідь велася шаманом чи казкарем, особа якого, втім лишалася неважливою. Цінність мав сам текст, а людина, що його промовляє, була лише посередником між текстом і аудиторією. Від середньовіччя зростає значення індивіда та набуває найвищої значущості в Новий час. Автор тексту починає цікавити аудиторію як особа зі своїми деталями біографії, вподобаннями тощо. Саме через них починає тлумачитися сенс тексту. Вважається, що автор передує будь-якій книзі, вона є його дітищем і власністю.

Натомість у сучасності автора замінює скриптор — людина, що лише певним чином поєднує інформацію, котра вже існувала до нього. Скриптор, на відміну від автора, не творить текст, а компонує його з цитат інших текстів. Таким чином не людина творить текст, а мова проявляє себе через неї в тексті. Такий текст набуває самостійного існування в свідомості кожного читача. Як наслідок розшифровка тексту втрачає сенс, розкриття особи, яка надсилає аудиторії текст, нічого не дає. Має значення лише читач, який знаходить власний сенс у взаємопов'язаних частинах тексту. Автор «помер», звівшись до живого механізму, що просто записує вже існуюче, натомість «народився» Читач.

КритикаРедагувати

Дж. С. Карльє, в есе «Воскресіння автора Ролана Барта і спокута біографії» (Cambridge Quarterly 29: 4, 2000, с. 386-93), стверджує, що есе «Смерть автора» — це лакмусовий тест критичної компетентності. Ті, хто сприймають його буквально, автоматично провалюють тест. Ті, хто іронічно сприймають есе і визнають твір прекрасною художньою сатирою — проходить його. Барт висміював застаріле уявлення про те, що автора слід ігнорувати. Ця інтерпретація не може бути логічно помилковою, оскільки есе Барта, взяте буквально, говорить, що есе означає те, що всякий читач обирає що йому означати. Сказати, що Барт не мав наміру подібного значення, зраджує буквальне значення есе і закликає до традиційного поняття авторської ідентичності та безперервності. Не дивно, що Барт підписав есе і заявив авторське право: він тим самим підтвердив традиційне поняття авторства.

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Barthes Roland, Howard Richard. The Rustle of Language. University of California Press, 1989. — 384 p.