Слюсаренко Анатолій Гнатович
| Слюсаренко Анатолій Гнатович | |
|---|---|
| Народився |
15 серпня 1938 (85 років) с. Студениця, Житомирська область, .svg){kind=small} УРСР |
| Країна |
 Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | історик, викладач університету |
| Alma mater | Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1966) |
| Галузь | історія |
| Заклад | Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
| Вчене звання | професор, академік |
| Науковий ступінь | доктор історичних наук |
| Відомі учні | Тростогон Алла Михайлівна |
| Нагороди | |
Слюсаренко Анатолій Гнатович (нар. 15 серпня 1938) — український науковець, академік НАПН України[1] (2003), академік АН ВШ України, доктор історичних наук (1982), професор (1983).
Біографія ред.
Народився в селі с. Студениця Коростишівського району на Житомирщині. У 1966 р. закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. З 1969 по 1971 — навчався в аспірантурі КДУ. В університеті працює з 1966 на різних посадах: завідувач кабінету історії, асистент, доцент, професор, завідувач кафедри історії СРСР та кафедри новітньої історії України, з 1988 по 2003 рр. — декан історичного факультету університету. Під його керівництвом підготовлено та захищено більше 30 кандидатських та 8 докторських дисертацій. Очолював науково-методичну комісію з історії, був членом експертної та фахової рад Міністерства освіти та науки України, працював головою спеціалізованої ради по захисту докторських та кандидатських дисертацій, членом аналогічної ради в Інституті історії України НАН України, головним редактором історичної серії наукового журналу «Вісник Київського університету». Обраний член-кореспондент (1999), а згодом академіком НАПН України (10.04.2003 р., Відділення вищої освіти).
Читає нормативні курси — «Новітня історія України», «Основи екології» та спеціальний курс — «Історія освіти та науки України»; проводить семінарські заняття з курсів «Новітня історія України», «Історія СРСР»[2].
Основні праці ред.
Досліджує історію українського конституціоналізму, державотворчі процеси в сучасній Україні. Автор і співавтор понад 130 наукових та навчально-методичних праць, у тому числі — 2 підручників і більше 20 навчальних посібників:
- «Історія України. Навчально-методичний посібник для семінарських занять» (К., 2006),
- «Історія сучасного світу» (2001, у співавт.),
- «Новітня історія України» (2002, у співавт.);
- «Історія України» (2002, у співавт.);
- «Всесвітня історія» (2002, у співавт.);
- "Історична наука: термінологічний та понятійний довідник "(2002, у співавт.);
- «Історія української та зарубіжної культури» (2002, у співавт.);
- «Україна на зламі історичних епох. Державотворчий процес 1985–1999 рр.» (2000, у співавт.);
- «Нові політичні партії України» (1991, у співавт.),
- «Історія української Конституції» (1997, у співавт.) та ін.
Нагороди та відзнаки ред.
- Нагорода Ярослава Мудрого (1998 р.)[3]
- Орден «Знак Пошани»
- Почесна відзнака Президента України
- Орден «За заслуги» (Україна) II, III ступенів
- дві медалі
- Заслужений працівник освіти України (1994 р.).
Виноски ред.
- ↑ Дійсні члени (академіки)
- ↑ Кафедра новітньої історії України. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 19 травня 2011.
- ↑ Список нагороджених нагородою Ярослава Мудрого. Архів оригіналу за 12 вересня 2014. Процитовано 25 червня 2013.
Джерела та література ред.
- Ясь О. В. Слюсаренко Анатолій Гнатович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 665. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.