Відкрити головне меню

Слюсаренко Анатолій Гнатович
Народився 15 серпня 1938(1938-08-15) (81 рік)
с. Студениця, Житомирська область, Українська РСРУРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність історик
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Сфера інтересів історія
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Вчене звання професор, академік
Науковий ступінь доктор історичних наук
Нагороди

Слюсаренко Анатолій Гнатович (нар. 15 серпня 1938) — український науковець, академік НАПН України[1] (2003), академік АН ВШ України, доктор історичних наук (1982), професор (1983).

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився в селі с. Студениця Коростишівського району на Житомирщині. У 1966 р. закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. З 1969 по 1971 — навчався в аспірантурі КДУ. В університеті працює з 1966 на різних посадах: завідуючий кабінетом історії, асистент, доцент, професор, завідувач кафедри історії СРСР та кафедри новітньої історії України, з 1988 по 2003 рр. — декан історичного факультету університету. Під його керівництвом підготовлено та захищено більше 30 кандидатських та 8 докторських дисертацій. Очолював науково-методичну комісію з історії, був членом експертної та фахової рад Міністерства освіти та науки України, працював головою спеціалізованої ради по захисту докторських та кандидатських дисертацій, членом аналогічної ради в Інституті історії України НАН України, головним редактором історичної серії наукового журналу «Вісник Київського університету». Обраний член-кореспондент (1999), а згодом академіком НАПН України (10.04.2003 р., Відділення вищої освіти).

Читає нормативні курси — «Новітня історія України», «Основи екології» та спеціальний курс — «Історія освіти та науки України»; проводить семінарські заняття з курсів «Новітня історія України», «Історія СРСР»[2].

Основні праціРедагувати

Досліджує історію українського конституціоналізму, державотворчі процеси в сучасній Україні. Автор і співавтор понад 130 наукових та навчально-методичних праць, у тому числі — 2 підручників і більше 20 навчальних посібників:

  • «Історія України. Навчально-методичний посібник для семінарських занять» (К., 2006),
  • «Історія сучасного світу» (2001, у співавт.),
  • «Новітня історія України» (2002, у співавт.);
  • «Історія України» (2002, у співавт.);
  • «Всесвітня історія» (2002, у співавт.);
  • "Історична наука: термінологічний та понятійний довідник "(2002, у співавт.);
  • «Історія української та зарубіжної культури» (2002, у співавт.);
  • «Україна на зламі історичних епох. Державотворчий процес 1985–1999 рр.» (2000, у співавт.);
  • «Нові політичні партії України» (1991, у співавт.),
  • «Історія української Конституції» (1997, у співавт.) та ін.

Нагороди та відзнакиРедагувати

ВиноскиРедагувати

  1. Дійсні члени (академіки)
  2. Кафедра новітньої історії України. Архів оригіналу за 2 грудень 2013. Процитовано 19 травень 2011. 
  3. Список нагороджених нагородою Ярослава Мудрого. Архів оригіналу за 12 вересень 2014. Процитовано 25 червень 2013. 

Джерела та літератураРедагувати