Скримо, або скрімо (англ. screamo, від scream — крик; та emo — назва музичного жанру) — музичний жанр, що виник із емо, значною частиною із хардкор-панку на початку 1990-их. Такі гурти, як гурти Heroin та Antioch Arrow із Сан-Дієго започаткували цей жанр на початку 1990-х років, а наприкінці 1990-х він був підхоплений переважно колективами зі східного узбережжя Сполучених Штатів, такими як Pg. 99, Orchid, Funeral Diner, Saetia та I Hate Myself. Жанрові притаманний «мученицький» крикливий спів та швидкі, гармонізовані гітари.

Скримо
Виступ Orchid у 2000 році
Стилістичні походження
Походження
початок 1990-х, Сан-Дієго, США США
Типові інструменти

Жанр став популярним у 2000-х роках завдяки успіху таких гуртів, як Alesana, Thursday, Underoath, Silverstein, Hawthorne Heights, Alexisonfire та Senses Fail. Популярність жанру почала спадати в 2010-х роках, але продовжує мати андеграундний успіх завдяки таким гуртам, як La Dispute та Pianos Become the Teeth.

Історія

ред.

Походження (1990-і)

ред.

Скримо як окремий музичний жанр виник у 1991 році, в кафе Ché Café у Сан-Дієго, сформований творчістю таких колективів, як Heroin та Antioch Arrow, що виступали там.[1]

Ці гурти вважаються більш хаотичними і експресивними нащадками емо, що підписували контракти із такими лейблами, як Gravity Records і Ebullition Records. Інші гурти, які допомогли розвинути звучання раннього скримо на цих лейблах, походили з Північної Каліфорнії, наприклад Portraits of Past[2] із району затоки Сан-Франциско та Mohinder із Купертіно. Сцена відома своїм характерним відчуттям моди, натхненним субкультурою модів. Як і з терміном «емо», термін «скримо» викликає деякі суперечки серед учасників тогочасної сцени.

Велика кількість гуртів зі Східного узбережжя мали вплив на безперервний розвиток і переосмислення стилю наприкінці 90-х і на початку 2000-х років, зокрема Orchid, Saetia, City of Caterpillar, Majority Rule, Jeromes Dream, Circle Takes the Square, Hot Cross, та Ampere.

Пік популярності (2000-і)

ред.

У 1995 році термін «скримо» з’явився в музичній пресі, особливо в журналістиці Джима ДеРогатіса та Енді Грінвальда, а вже в середині 2000-х цей термін застосовувався до багатьох нових колективів. Такі гурти жанру, як The Used, Thrice, Finch, Thursday та Silverstein, розвинули нове звучання жанру у новому сторіччі.

На відміну від некомерційних скримо-гуртів 1990-х років, такі колективи, як Thursday та The Used, підписували багатоальбомні контракти з такими лейблами, як Island Def Jam і Reprise Records. Проте зв’язок цього стилю з витоками жанру заперечується, дехто називає його «MTV screamo» або «pop-screamo», а більшість гуртів частіше класифікують за жанром як постгардкор або металкор.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Aaron Montaigne, Godfather of Screamo, is More Interesting Than You Can Ever Hope to Be - Part One. www.vice.com (англ.). Процитовано 28 грудня 2022.
  2. Ebullition Records Catalog: Portraits of Past. www.ebullition.com. Процитовано 29 грудня 2022.