Відкрити головне меню

Біографічні відомостіРедагувати

НавчанняРедагувати

З 1989 р. студент Української сільськогосподарської академії.

Навчався в Університеті Пердью, штат Індіана США за програмою обміну студентами.

У 1998 р. отримав ступінь кандидата сільськогосподарських наук.

У 2003 р. отримав ступінь доктора економіки.

Перший в Україні доктор наук у галузі стратегічного менеджменту.

У 2008 р. став почесним професором Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»

У 2010 р. став почесним членом Відділення аграрної економіки і продовольства Національної академії аграрних наук України.

У 2017 р. отримав ступінь доктора економічних наук.

Трудова діяльністьРедагувати

У 1994—1995 рр. — викладач Національного аграрного університету.

У 1995—1997 рр. — керівник філії Natures Way Foods.

Із 1997-го р. — працював у American Machinery Company (АMAKO).

У 2003—2012 рр. — генеральний директор American Machinery Company (АMAKO).

У 2009—2012 роках — головний виконавчий директор Landkom International. Під його керівництвом ця компанія була визнана як «Кращий агрохолдинг України» (2010—2011) та «Кращий роботодавець» (2011).

У 2012— грудень 2014 рр. — голова наглядової ради групи компаній АMAKO. За цей час АМАКО була неодноразово  визнана переможцем у номінаціях «Краща мережа агротехнологічних центрів в Україні» (2008, 2010—2013), «Кращий роботодавець України».

У 2012—2015 рр. — завідувач кафедри конярства, кіннозаводства та економіки тваринництва Національного університету біоресурсів та природокористування України.

ВідзнакиРедагувати

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2009)[1]

Має численні грамоти та відзнаки за внесок у розвиток аграрної галузі України, Людина року «Менеджер року — 2009», почесний громадянин міст Лафаєт та Вест Лафаєт (США).

Політична кар'єраРедагувати

8 січня 2019 року зареєстрований кандидатом на пост Президента України як самовисуванець. В політичній рекламі до президентських виборів порівнював ситуації в Україні у 2019 році з голодомором 1933 року.

Партійна діяльністьРедагувати

У 2009 р. став членом Аграрної партії України. У 2010 р. обраний заступником голови Аграрної партії України. У вересні 2014 р. обраний головою Аграрної партії України.[1] Під його керівництвом на місцевих виборах партія здобула понад 5000 депутатських місць в місцевих радах [2].

Однак у вересні 2018 року, внаслідок конфлікту з іншими керівниками Аграрної партії України Віталія Скоцика відсторонено від керівництва партією[3].

ІншеРедагувати

Віталій Скоцик — автор науково-публіцистичної книги «Як нам жити в епоху змін?» (2016), у якій він аналізує історію та сучасність України та окреслює стратегію розвитку нашої держави у час стрімких геополітичних перетворень.

Вільно володіє англійською, російською та українською мовою[джерело?]. Виховує трьох дітей.

Продовжує науково-викладацьку діяльність на посаді професора в Національному Університеті біоресурсів та природокористування України.

Захоплюється кінним спортом, футболом, тенісом, читанням. В числених інтерв'ю полюбляє розповідати як щоліта жнивує за кермом комбайна у Гощанському районі на Рівненщині[4][5]. Але згідно декларації[6] немає у власності ані земельної ділянки в Рівненській області, ані власного комбайна, має лише два легкових автомобілі: Infiniti QX80 та Volskwagen Tiguan.

З січня 2019 року є лідером громадського руху «Аграрна платформа Віталія Скоцика».

ПриміткиРедагувати

  1. Віталій Скоцик: «Партія — це інструмент організації суспільства» volga.lutsk.ua
  2. Скоцик: Аграрна партія "злетить, як літак". РБК-Україна (ukr). 23 квітня 2018. Процитовано 08-04-2019. 
  3. Віталій Скоцик залишає Агропартію зі скандалом. Обозреватель (ukr). Процитовано 2019-02-12. 
  4. Єрмоленко, Юлія. Мої перші жнива, або купання у хлібному морі. www.agroparty.org.ua. Процитовано 2019-02-22. [недоступне посилання з липень 2019]
  5. Коли всі роз’їжджаються по морях – я сідаю за кермо комбайна. Рідне Прибужжя. 2018-08-02. Процитовано 2019-02-22. 
  6. Перегляд декларації | ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ. public.nazk.gov.ua. Процитовано 2019-03-02. 

ПосиланняРедагувати