Вікіпедія

Скорик-Шкарівська Михайлина Михайлівна

Михайл́ина Мих́айлівна Ско́рик-Шкарівська[1] (нар. 27 березня 1979, Дніпропетровськ)  — медіа-менеджер, журналіст, редактор ТБ, перекладач, аграрний аналітик. Член комітету, голова Київська незалежна медіа-профспілка (її наступник — Юрій Луканов). Очолювала КНМП з червня 2006 по вересень 2008 року. Мешкає в Ірпені, є депутатом Ірпінської міської ради[2][3].

Михайлина Михайлівна Скорик-Шкарівська
Народилася27 березня 1979(1979-03-27) (45 років)
Дніпропетровськ
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Місце проживанняІрпінь
Діяльністьжурналістика
Відома завдякижурналістка, громадська діячка
Alma materІнститут журналістики КНУ ім. Т. Г. Шевченка
ЧленствоКиївська незалежна медіа-профспілка

Освіта

ред.

Кар'єра в медіа

ред.
  • Власна журналістська агенція Media Masters[5].
  • 2014—2015 — головний редактор сайту podrobnosti.ua, телеканал «Інтер»[6].
  • 2012—2014 — випусковий редактор ток-шоу «Ранок з Україною», редактор сайту sobytia.tv, телеканал «Україна».
  • 2011 робота на каналі «Бізнес»[7].
  • 2010—2011 — головний редактор порталу tochka.net [Архівовано 26 березня 2022 у Wayback Machine.], компанії digital ventures [Архівовано 15 січня 2012 у Wayback Machine.], що входить до групи СКМ.
  • 2009—2010 — редактор відділу «Київ» газети «Лівий берег»[8].
  • 2008 — політичний оглядач журналу «Профіль».
  • 2007 — політичний оглядач «газети 24», редактор телеканалу «1+1», де, зокрема, робила шоу «Чорним по білому» з ведучим Анатолієм Борсюком.
  • 2005—2006 — виконавчий редактор тижневика «Народне слово» (м. Київ)
  • 2004—2005 — постійний автор спецпроєкту ОБСЄ і МБФ «Відродження» «Твій вибір» (політична вкладка до 52 регіональних видань зі збалансованим висвітленням перебігу президентської кампанії).
  • 2002—2005 — політичний аналітик Українського незалежного центру політичних досліджень.
  • 2001 — постійний автор і один з редакторів інтернет-видання ЗМІна.
  • 1998—2004 — кореспондент, оглядач, завідувач відділом щоденної всеукраїнської газети «Україна молода».
  • 1998 — спеціальний кореспондент тижневика «Сільські новини» (Дніпропетровська область).
  • 1996—1998 — позаштатний автор газет «Україна молода», «Собор», «Дніпропетровськ», «Наше місто».

Політична кар'єра

ред.

Під час парламентських виборів 2019 року балотувалася до ВРУ по 95-му виборчому округу (Ірпінь) від партії «Голос» як безпартійна. Набравши 7,3 % голосів посіла третє місце.[9]

Була кандидатом на крісло мера міста під час місцевих виборів 2020 року. З результатом 8,87 % зайняла третє місце.[10]. Голова фракції «Голос» в Ірпінській міській раді.

У 2020 році обрана депутатом 8-го скликання Ірпінської міської ради від партії «Голос»[11], секретар постійної комісії з питань бюджету, фінансів, цін та ціноутворення при міськраді. Закріплена, як депутат, за округом № 4 в Ірпені.[12]

Профспілкова й громадська діяльність

ред.
  • Січень 2014 року — акція «Не стріляйте в журналіста!»[13].
  • Травень 2010 року — учасник руху Стоп цензурі![14].
  • Листопад 2007 року — початок кампанії «Не продаємося!», спрямованої проти замовних сюжетів на українському телебаченні.
  • Серпень 2007 року — кампанія з повернення заробітної плати 60 співробітникам газети «Без цензури».
  • Січень — березень 2007 — консультант по трудовому конфлікту на телеканалі «Інтер», в результаті чого вдалося запобігти незаконному звільненню співробітників інформаційно-аналітичної служби.
  • Вересень 2006 — грудень 2006 — брала участь у начальному проєкті, спрямованому на боротьбу з цензурою в університетах України.
  • Липень-серпень 2006 — кампанія проти партійців, які побили знімальну групу телеканалу СТБ під стінами парламенту. Була ініціатором кампанії на захист журналістів, яких побив депутат «Партії регіонів» Олег Калашніков, що закінчилася вигнанням його з фракції й Ради[15].
  • Липень 2006 — листопад 2007 — тренер у низці професійних та профспілкових навчальних проєктах.
  • Жовтень 2004 — координатор акції проти темників Медведчука «Цензуру Геть»[16].
  • 2002-2008 — була серед сподвижників, хто був причетний до пошуку могили Миколи Міхновського[17].

Родина

ред.

Походить з родини дніпропетровських журналістів-дисидентів[18].

Чоловік — Сергій Шкарівський. Були одружені з 15 березня 2008 року. Загинув 19 серпня 2014 року під час російсько-української війни у бою в Іловайську[19][20].

Син — Іщенко Гліб Аретмович (2015 р. н.).[21]

Співмешканець — Іщенко Артем Олексійович.[22]

Видання й навчальні курси

ред.
  • Дієвий краудфандинг: що потрібно знати громадській організації, щоб ефективно збирати пожертви через власний сайт[23].
  • Як і для чого створюється ОСН. Посібник за досвідом Ірпеня. Співавторами є Наіля Лавровська та Тамара Буренко[24].
  • Верифікація в інтернеті. Співавтор Віталій Мороз[25].
  • Як розуміти соціальні мережі. Співавтор Віталій Мороз[26].

Нагороди

ред.
  • Премія Телетріумф-2007 за серію програм «Чорним по білому з Анатолієм Борсюком»[27].

Цікаві факти

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Михайлина Скорик-Шкарівська балотуватиметься в парламент від партії «Голос». Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
  2. ↑ Вибірковий підхід: кому в Ірпінській міськраді можна залишати партійну агітацію? (ВІДЕО). Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
  3. ↑ Зе! Горобець, нардеп від БПП, «свободівець» і журналістка від «Голосу» — #95округ. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019. [Архівовано 2019-06-22 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Як ефективно шукати в Google — із вивченого вдома. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
  5. ↑ Михайлина Скорик починає викладати українську мову для дорослих з ВГО «Яворина». Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
  6. ↑ Михайлина Скорик стала головним редактором сайту Podrobnosti.ua. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
  7. ↑ Юлія Мотрич, Олександр Просяник, Михайлина Скорик і Андрій Пробитюк пішли на канал Business. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
  8. ↑ «Лівий берег». Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 28 березня 2022.
  9. ↑ Центральна виборча комісія. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
  10. ↑ Результати виборів міського голови Місцеві вибори 25.10.2020 Київська область Ірпінська міська громада. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
  11. ↑ Обрані на відповідних виборах депутати місцевої ради Місцеві вибори 25.10.2020 Бучанський р-н, Ірпінська міська рада. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
  12. ↑ ДОСЬЄ: Михайлина Скорик-Шкарівська. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
  13. ↑ Журналісти з мішенями прийшли до силовиків на Грушевського (ФОТО). Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
  14. ↑ Припинити тиск на журналістів, не допустити репресій. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
  15. ↑ Відкритий лист-вимога журналістів України до Партії Регіонів — 1005 ПІДПИСІВ. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
  16. ↑ Проти Медведчука повстало вже 18 телекомпаній. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
  17. ↑ Таємниця загибелі Миколи Міхновського. 10.01.2008
  18. ↑ Досье: Михайлина Скорык-Шкаривская. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
  19. ↑ У бою під Іловайськом загинув чоловік журналістки Михайлини Скорик. Архів оригіналу за 21 серпня 2014. Процитовано 20 серпня 2014. [Архівовано 2014-08-21 у Wayback Machine.]
  20. ↑ Шкарівський Сергій Олександрович («Шульц»). Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
  21. ↑ Михайлина Скорик-Шкарівська: «Ми не можемо дозволити собі проспати 2020-й рік». Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
  22. ↑ Щорічна декларація. 2021. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
  23. ↑ Дієвий краудфандинг: що потрібно знати громадській організації, щоб ефективно збирати пожертви через власний сайт. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019. [Архівовано 2019-06-22 у Wayback Machine.]
  24. ↑ Як і для чого створюється ОСН. Посібник за досвідом міста Ірпінь
  25. ↑ Верифікація в Інтернеті. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
  26. ↑ Як розуміти соціальні мережі. Курс для журналістів. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
  27. ↑ Михайлина Скорик стала головним редактором tochka.net. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
  28. ↑ Українській журналістці Скорик заборонили в'їзд до Росії та Білорусі. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.

Джерела

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Скорик-Шкарівська_Михайлина_Михайлівна&oldid=43842536