Скомороська волость

Скомороська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Таращанського повіту Київської губернії з центром у селі Скоморошки.

Скомороська волость
Центр	Скоморошки
Площа	10 643 (1886)
Населення	7857 осіб (1886)
Густота	67.6 осіб / км²

Станом на 1886 рік складалася з 11 поселень, 6 сільських громад. Населення — 6118 осіб (3029 чоловічої статі та 3089 — жіночої), 751 дворове господарство.

Наприкінці 1880-х років волость було лдіквідовано, більша частина увійшла до складу Староживотівської волості (села Вербівка, Закриниччя, Скала, Скоморошки, Човновиця), менша - до складу Кашперівської волості (село Довгалівка).

Земля волості

	Площа, десятин	У тому числі орної, дес.
Сільських громад	4964	4457
Приватної власності	4577	3468
Іншої власності	1102	809
Загалом	10643	8734

Поселення волості:

• Скоморошки — колишнє власницьке село, 826 осіб, 143 двори, православна церква, школа, постоялий будинок, лавка. За версту — цегельний завод із водяним млином.
• Вербівка — колишнє власницьке село при річці Роська, 619 осіб, 92 двори, школа, постоялий будинок, 2 водяних млини, винокурний завод.
• Довгалівка — колишнє власницьке село, 614 осіб, 73 двори, каплиця, постоялий будинок, 2 водяних і кінський млини.
• Закриниччя — колишнє власницьке село, 1181 осіб, 117 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, 2 водяних млини.
• Скала — колишнє власницьке село при річці Роська, 1281 особа, 186 дворів, православна церква, школа, 2 постоялих будинки, 2 водяних млини, винокурний завод.
• Човновиця — колишнє власницьке село при річці Торч, 1128 осіб, 135 дворів, православна церква, католицька каплиця, школа, постоялий будинок, 2 водяних млини, винокурний завод.

Джерела

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)