Скейлінг Бйоркена

Скейлінг Бйоркена — властивість інваріантності формфакторів глибоко непружного процесу розсіювання електрона на нуклоні відносно змінення імпульсу та енергії цих процесів у одне й те саме число разів. Виявив 1969 року Д. Бйоркен у ході аналізу результатів дослідів із розсіювання електронів на протонах на Стенфордському прискорювачі електронів. Скейлінг Бйоркена є одним із підтверджень партонної моделі нуклонів.

Формулювання

Формфактор глибоко непружного процесу розсіювання електрона на нуклоні $e+N\rightarrow e'+N'$ ($e,e'$ — початковий і кінцевий електрони, $N$ — початковий нуклон, $N'$ — сукупність кінцевих адронів, що утворилися в результаті процесу) залежить тільки від безрозмірнісного відношення квадрата переданого чотиривимірного імпульсу $q^{2}=(p_{e}-p_{e'})^{2}$ до квадрата повної енергії системи $E_{x}^{2}=(p_{e}-p_{e'}+P_{N})^{2}c^{2}$ в системі відліку, пов'язаній із її центром інерції: ${\frac {q^{2}c^{2}}{E_{x}^{2}}}$. Цю величину називають межею Бйоркена.

Див. також

• Інваріантність щодо масштабу
• Скейлінг Фейнмана

Література

• Ширков Д. В. Физика микромира. — М. : Советская энциклопедия, 1980. — 528 с.
• Шелест В. П. Лекции о структуре и свойствах адронов. — М. : Атомиздат, 1976. — 248 с.