Сиротинський Леонід Іванович
Леонід Іванович Сиротинський (1879-1970) — радянський науковець, засновник Московської наукової школи техніки високих напруг.
| Сиротинський Леонід Іванович | |
|---|---|
| Народився |
16 (28) квітня 1879 Миколаїв, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Помер |
1970 Москва, СРСР |
| Поховання | Ваганьковське кладовище |
| Країна |
 Російська імперія СРСР |
| Діяльність | науковець |
| Заклад | Московський енергетичний інститут |
| Вчене звання | професор[d] |
| Науковий ступінь | доктор технічних наук |
| У шлюбі з | Nina Vedeneyevad |
| Нагороди |
       |
Біографія ред.
Народився в 1879 році в Миколаєві. Закінчив гімназію, два курси Петербурзького університету (з якого в 1899 році був виключений за участь у студентських демонстраціях) і Льєзький електротехнічний інститут (Бельгія).
У 1903—1906 роках працював у Москві на електромеханічному заводі (майбутнє «Динамо»). У 1907—1928 роках викладач у Механіко-технічному училищі Товариства поширення технічних знань (з 1921 року — Практичний електротехнічний інститут).
У 1918—1958 роках на науково-викладацькій роботі в МЕІ імені В. М. Молотова і одночасно в 1921—1958 роках — у Всесоюзному електротехнічному інституті (був одним із його засновників). У 1931 році організував в МЕІ кафедру і лабораторію високих напруг. Під керівництвом Л. І. Сиротинського було підготовлено і захищено близько 15 кандидатських і докторських дисертацій.
Із 1958 року професор-консультант ВЕІ. Співавтор тритомного підручника «Техніка високих напруг» (1939—1945).
У 1903—1919 роках одружений на Ніні Євгенівні Вєдєнєєвій, від цього шлюбу був син Євген. У 1919 році подружжя розлучилося.
Помер у 1970 році. Похований на Ваганьковському кладовищі (2 ділянка)[1].
Нагороди та премії ред.
- Сталінська премія ІІІ ступеня (1951) — за розробку й освоєння виробництва нових вентильних розрядників для захисту електричних систем
- Ленінська премія (1962) — за створення ЛЕП 500 кВ змінного струму
- заслужений діяч науки і техніки РРФСР
- два ордена Леніна
- орден Трудового Червоного Прапора
- орден «Знак Пошани»
- інші медалі
Примітки ред.
- ↑ Артамонов М. Д. Ваганьково. — М.: Моск. рабочий, 1991. — С. 169.