Відкрити головне меню

Сиромолотний Іван Костянтинович

Іва́н Костянти́нович Сиромоло́тний (5 січня 1903(19030105), село Кочерги, тепер Путивльського району Сумської області — 14 лютого 1979, місто Київ) — український радянський діяч, журналіст, директор Радіотелеграфного агентства України (РАТАУ). Кандидат у члени ЦК КП(б)У в 1940—1949 р. Член нелегального ЦК КП(б)У в жовтні 1942 — червні 1943 р.

Сиромолотний Іван Костянтинович
Народився 5 січня 1903(1903-01-05) або 5 (18) січня 1903
Кочерги, Путивльський район, Харківська область
Помер 14 лютого 1979(1979-02-14) (76 років)
Київ, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР
Діяльність журналіст
Учасник Німецько-радянська війна
Партія КПРС
Нагороди
орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»
Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР

БіографіяРедагувати

Народився в селянській родині в селі Кочерги на Сумщині (за іншими даними — в родині робітника у місті Глухові). Трудову діяльність розпочав у 15 років.

У 1924—1925 роках — голова Кочергинського сільського комітету незаможних селян і голова Кочергинської сільської ради, секретар комсомольського осередку села.

У 1925—1928 роках — у Червоній армії.

Член ВКП(б) з 1927 року.

З 1932 року — завідувач відділу Ізюмського міського комітету КП(б)У; заступник начальника політичного відділу Краснодонської машинно-тракторної станції; редактор районної газети; член редакційної колегії і завідувач відділу республіканської газети «Комуніст».

У 1938 — лютому 1941 року — директор Радіотелеграфного агентства України (РАТАУ).

У лютому — липні 1941 року — 2-й секретар Миколаївського обласного комітету КП(б)У.

З 1941 року — у Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни. З 1941 року служив начальником 8-го відділу Політуправління, членом Військової ради Південного фронту. У 1942—1943 роках — заступник начальника Українського штабу партизанського руху. У 1943—1945 роках — член Військової ради 5-ї гвардійської танкової армії з питань постачання.

Після закінчення війни працював заступником завідувача відділу преси Управління пропаганди і агітації ЦК КП(б)У; завідувачем сектору преси відділу пропаганди і агітації ЦК КП(б)У.

У 1950—1960 роках — директор РАТАУ.

У 1957—1959 роках — голова Організаційного бюро Спілки журналістів України. У 1959—1961 роках — голова правління Спілки журналістів України.

У 1965—1969 роках — в апараті Президії Верховної Ради УРСР.

Потім — на пенсії у Києві. Похований на Байковому кладовищі.

ЗванняРедагувати

  • бригадний комісар
  • полковник

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати