Відкрити головне меню

Синтаксичний зв’язок – формальний зв’язок між компонентами синтаксичної одиниці (словосполучення, простого речення, складного речення), виражений відповідними мовними засобами.

Одиниці вищого і нижчого рангівРедагувати

Одиниці вищого і нижчого рангів по-різному поєднуються у словосполученні і реченні. Цей зв’язок буває однорівневим і різнорівневим. В однорівневих структурах він поєднує мінімальні синтаксичні одиниці, прості речення, складні речення. У різнорівневих конструкціях наявні різні комбінації поєднання синтаксичних одиниць: мінімальної синтаксичної одиниці і словосполучення, мінімальної синтаксичної одиниці і простого речення, простого речення і складного речення.

Варіанти поєднання у словосполученняхРедагувати

Мінімальні синтаксичні одиниці можуть поєднуватись у межах словосполучення і речення. Варіантів таких поєднань у словосполученні може бути декілька:

  • поєднання опорного слова, яке в словосполученні може вживатись у будь-якій формі, і залежної форми слова, що завжди репрезентована однією граматичною формою, наприклад: співати (співаю, співаєш, співає, співаємо, співаєте, співають, співав, співав би...) пісню;
  • поєднання опорної і залежної форм слова, що вживаються в будь-якій формі, наприклад: весняний ранок, весняного ранку, весняним ранком тощо;
  • поєднання двох рівноправних компонентів у сурядному словосполученні: брат і сестра, веселитись і радіти;

У неелементарних словосполученнях мінімальна синтаксична одиниця поєднується з елементарним словосполученням: високий дерев’яний будинок (високий + древ’яний будинок), гарні польові квіти (гарні + польові квіти).


Типи синтаксичних зв'язківРедагувати

Згідно з функціональним підходом в україністиці останнім часом виділяють такі типи синтаксичних зв’язків:

  • предикативний (у простому і частково в складному реченнях);
  • підрядний (у словосполученні, простому і складному реченнях);
  • сурядний (у словосполученні, складному і простому реченнях).

Підрядний зв'язокРедагувати

Підрядний зв’язок – синтаксичний зв’язок, що вказує на граматичну залежність одного компонента від іншого в реченні чи словосполученні. Цей зв’язок у словосполученні реалізується формами слова. Як зв’язок залежного і опорного компонентів, підрядний зв’язок реалізується в двох різновидах: прислівному і детермінантному. Деякі вчені виділяють ще опосередкований зв’язок. У словосполученні реалізується передусім прислівний підрядний зв’язок. Прислівний зв’язок є тісним, передбачуваним, а в окремних випадках – обов’язковим. Узгодження, керуваня, прилягання – це типові форми підрядного зв’язку. Наприклад, забутий щоденник, старий дідуган.

Сурядний зв'язокРедагувати

Специфічним синтаксичним зв’язком є сурядний, що реалізується в реченні та словосполученні. Сурядний зв’язок – синтаксичний зв’язок, що поєднує граматично рівноправні компоненти в словосполученні, простому та складному реченні. Сурядний зв’язок виражається за допомогою сурядних сполучників у простих реченнях з однорідними членами, в елементарних і багатокомпонентних складносурядних реченнях, у складних конструкціях із сурядністю і підрядністю. На відміну від предикативного і підрядного сурядний зв’язок не визначальний для виділення членів речення; він лише поширює просте речення однорідними членами. Диференційними ознаками сурядного зв’язку в словосполученні і реченні є: рівноправність компонентів; відкритість/закритість зв’язку; незалежна координація як форма зв’язку. Сурядний зв’язок передбачає такі смислові відношення між елементами словосполучень: єднально-приєднувальні (гроза і вітер, став і дивлюся); протиставні (сонячно, але морозно); розділові (то блискавка, то грім); градаційні (не лише сніг, а й мороз); пояснювальні (нейрони, тобто нервові клітини) . Отже, основними типами синтаксичних зв’язків у словосполученні є підрядний і сурядний. Наприклад, рука і серце; ніч і день; то я , то ти

ЛітератураРедагувати

  1. Шульжук К. Синтаксис української мови: Підручник / К. Шульжук. – К.: Академія, 2004. – 397 с.
  2. Мірченко М. Функціональний аналіз синтаксичних одиниць (словосполучення, просте речення): Навч. посіб. / М. Мірченко. – К.: ІЗМН, 1997. – 100 с.
  3. Загнітко А. Український синтаксис: Науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс. У 2 ч. Ч. 1. / А. Загнітко. – К: Академія, 1996. – 112 с.
  4. Загнітко А. Теоретична граматика української мови: Синтаксис / А. Загнітко. – Донецьк: Літера, 2001. – 190 с.