Симоненко Рем Георгійович

Симоненко Рем Георгійович ( • 28 червня 1928(19280628), м. Київ — пом. 10 серпня 2012, м. Київ) — український радянський та сучасний історик, дослідник історії міжнародних відносин, доктор історичних наук (1967), професор (1981), лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1984), заслужений діяч науки України (1988).

Симоненко Рем Георгійович
Народився 28 червня 1928(1928-06-28)
Київ
Помер 10 серпня 2012(2012-08-10) (84 роки)
Київ
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність історик
Alma mater КНУ імені Тараса Шевченка
Заклад Інституті історії АН УРСР
Ступінь доктор історичних наук
Нагороди
Заслужений діяч науки і техніки України — 1988 Державна премія України в галузі науки і техніки — 1984

БіографіяРедагувати

Народився 28 червня 1928 р. у м. Києві. 1950 закінчив факультет міжнародних відносин Київського державного ун-ту. З 1953 працював у Інституті історії АН УРСР (суч. Інститут історії України НАН України).

Наукова діяльністьРедагувати

1950–53 — аспірант Інституту історії АН УРСР, 1953–57 — молодший науковий співробітник відділу загальної історії та міжнародних відносин, 1957–63 — старший науковий співробітник відділу загальної історії і міжнародних відносин, 1963–69 — старший науковий співробітник відділу нової та новітньої історії зарубіжних країн, 19691994 — завідувач відділу історії дружби народів, 19942006 — головний науковий співробітник відділу української історіографії Ін-ту історії України НАН України.

Професор (1981).

Наукові інтереси та досягненняРедагувати

Кандидатська дисертація на тему «Інтервенціоністська політика американського імперіалізму в Україні в період підготовки і проведення Великої Жовтневої соціалістичної революції (квітень 1917—1918 рр.)» (захист відбувся у 1953, науковий керівник — канд. іст. наук О. К. Касименко).

Докторська дисертація — «Іноземна інтервенція в Україні та її провал (листопад 1918 – березень 1921 рр.)» (захист — 1967).

Автор понад 350 наукових праць, в тому числі 14 монографій.

Співавтор циклу робіт з історії зв'язків і співробітництва українського народу з російським, білоруським і молдовським народами, колективних монографій «Україна і зарубіжний світ» (К., 1970); «Історія України: Нове бачення» (Т. 2. – К., 1996; 2-е вид. – К., 2000), «Уряди України у ХХ столітті» (К., 2001), «Політична історія України ХХ ст.» (Т. 5. – К., 2003), навчального посібника «Історія України» (3 видання, 1997—2002).

Підготував понад 20 кандидатів і докторів наук.

Основні праці та публікаціїРедагувати

  • Українсько-польські відносини та боротьба за єдність України. XIX — початок XX ст.: нариси. — К., 2007. (у співавт.).
  • Про відповідність історичній дійсності деяких новітніх течій зображення Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр. // Сторінки воєнної історії України. – Вип. 9. – Ч. 1. – К., 2006.
  • Прихід Гітлера до влади і наростання загрози німецької агресії проти України // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. – Вип. 29. – К., 2005.
  • Іван Павлович Лисяк-Рудницький // Історіографічні дослідження в Україні. – Вип. 15. – К., 2005.
  • Про геополітичний фактор в історії України // УІЖ. – 2002. – № 3, 6.
  • ПЕРЕЧИТУЮЧИ ЩОДЕННИКИ // Дзеркало тижня. — № 10, 08 березня 2001.
  • Нариси історії виконавчої влади в Україні, 1917 – квітень 1918 р. – К., 2000.
  • Национально-культурная автономия на Украине в 1917—1918 гг. – М., 1997.
  • Кирило-Мефодіївське…? Украйно-Слов'янське…? – К., 1996.
  • Українсько-російські переговори в Москві (січень – лютий 1919 р.): 3б. документів. – К., 1996 (у співавт.).
  • Міжнародне становлення України. Пошуки і проблеми. Цикл статей. – К., 1995, 1996.
  • Сестри великої перемоги. Кримська (Ялтинська) й Берлінська (Потсдамська) конференції та Україна. – К., 1995.
  • До концепції багатотомної «Історії українського народу» (Міжнаціональні і міжнародні аспекти). – К., 1993.
  • Вічноживі гілки України: Північна Буковина і Південна Бессарабія. – К., 1992.
  • Американские летчики на Украине. – М., 1992.
  • Революция и народы России: Полемика с западными историками. – М., 1989 (у збірнику наукових статей).
  • Брест: Двобій війни й миру. – К., 1988.
  • Рабочий класс в развитии дружбы народов СССР. – К., 1988 (отв. ред.).
  • Первый антисоветский сговор империалистов. – М., 1987.
  • Генуэзская конференция, советская Россия и английская дипломатия. – М., 1982.
  • Великое содружество народов-братьев. – К., 1982 (у співавт.).
  • Буржуазний націоналізм – знаряддя ворогів соціального прогресу і міжнародної розрядки. – К., 1979 (відпов. ред.).
  • Государственная политика и обострение национальных отношений в странах капитала. – К., 1979 (у співавт.).
  • Історичні зв'язки слов'янських народів. – К., 1968 (у співавт.).
  • Провал політики міжнародного імперіалізму на Україні (II пол. 1919 – березень 1921 рр.). – К., 1965.
  • Українська РСР у боротьбі проти імперіалістичної агресії (1919—1920). – К., 1963.
  • Імперіалістична політика Антанти і США щодо України в 1919 році (Паризька мирна конференція і антирадянська інтервенція на Україні). – К., 1962.
  • Проти сучасних зарубіжних фальсифікацій історії України. – К., 1960.
  • Імперіалістична політика США щодо України у 1917—1918 рр. – К., 1957.
  • Вплив Великої Жовтневої соціалістичної революції на розвиток революційного руху в країнах Америки. – К., 1957.

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати