Силенко-Кравець Порфирій Андрійович

Порфирій Андрійович Силенко-Кравець (* 10 лютого 1893 — † 20 липня 1977) — підполковник Армії УНР (полковник в еміграції).

Порфирій Андрійович Силенко-Кравець
 Підполковник
гауптштурмфюрер
Загальна інформація
Народження 10 лютого 1893(1893-02-10)
м. Черкаси
Смерть 20 липня 1977(1977-07-20) (84 роки)
м. Торонто,
Канада Канада
Військова служба
Приналежність  УНР
Війни / битви Українсько-радянська війна
Друга світова війна
Командування
начальник штабу Окремої кінної дивізії Армії УНР.
Нагороди та відзнаки
Залізний хрест 2-го класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Хрест Воєнних заслуг II класу

Біографія ред.

Походив з селян міста Черкаси Київської губернії. Закінчив Черкаське 4-класне міське училище. 15 березня 1915 вступив однорічником другого розряду до 111-го піхотного запасного батальйону. Закінчив Другу тифліську школу прапорщиків (1 серпня 1915), служив у 49-й бригаді державного ополчення, виконував обов'язки старшого ад'ютанта бригади. 11 квітня 1916 за власним бажанням був відправлений до Другого Нерчинського полку Забайкальського козачого війська. Із 23 червня 1916 — ад'ютант полку. Останнє звання у російській армії — поручик.

У січні 1918 брав участь у боях проти більшовиків у Києві. За Гетьманату П. Скоропадського служив у Лубенському Сердюцькому кінно-козачому полку Армії Української Держави. З жовтня 1918 — старший ад'ютант Чернігівського Коша Українського Козацтва. Станом на 18 жовтня 1919 рахувався у резерві Головного інженерного управління Військового міністерства УНР.

З кінця 1919 служив у Збройних Силах Півдня Росії.

У травні 1920 повернувся до Армії УНР. З 6 липня 1920 — начальник штабу Окремої кінної дивізії Армії УНР. 30 червня 1921 був звільнений з посади до резерву старшин штабу армії.

З 1923 жив на еміграції у Польщі. Закінчив лісовий факультет Агрономічно-лісового інституту у Дублянах, працював інженером-лісничим.

У червні 1943 р. разом з сином Миколою вступив до Добровольчої дивізії СС «Галичина», був начальником постачання дивізії. 9 вересня 1945 р. з підрозділами УНА був інтернований в Італії.

З 1951 р. жив на еміграції у Торонто (Канада), був почесним головою братства вояків 1-ї Української дивізії у Канаді. Помер та похований у Торонто на цвинтарі "Парк Лоун".

Нагороди ред.

  • Залізний хрест 2-го класу - за відвагу в боях під Бродами
  • Хрест Воєнних заслуг 2-го класу

Джерела інформації ред.

  • РГВИА. — Ф. 409. — Оп. 1. — п/с 25-256
  • ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 140
  • Вісті Комбатанта, — 1968. — Ч. 4. — С. 26-27
  • Гончаренко А. З минулих днів//Вісті Комбатанта. — 1971. -Ч. 1. — С. 27-38
  • Підгайний Б. Полковник Силенко і полковник Сосідко//Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк. — 1968. — № 4. — С. 26-29
  • Некролог//Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк. ' 1977. — № 4. — С. 65-66.
  • Украинцы дивизии СС «Галичина» награжденные германскими наградами[недоступне посилання з травня 2019]