Едгар Олджернон Роберт Гескойн-Сесіл, 1-й віконт Сесіл-оф-Челвуд (англ. Robert Cecil; 14 вересня 1864(18640914), Лондон — 24 листопада 1958, Західний Суссекс) — британський юрист, парламентський, громадський і державний діяч, активний співробітник і ідеолог Ліги Націй, довголітній представник Великої Британії в Раді Ліги, лауреат Нобелівської премії миру 1937 року, врученої йому за заслуги перед Лігою Націй.

Роберт Сесіл
англ. Robert Cecil
Ім'я при народженніангл. Robert Gascoyne Viscount Cecil
Народився14 вересня 1864(1864-09-14)[1][2][…]
Cavendish Squared, Вестмінстер, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Сполучене Королівство
Помер24 листопада 1958(1958-11-24)[1][3][…] (94 роки)
Танбридж-Уельсd, Велика Британія
Країна Велика Британія
Діяльністьполітик, есперантист, адвокат, дипломат
Alma materУніверситетський коледж
Ітонський коледж
Галузьюриспруденція
ЗакладЛіга Націй
ПосадаParliamentary Under-Secretary of State for Foreign Affairsd, лорд-хранитель Малої печатки, канцлер герцогства Ланкастерського, Член Таємної ради Великої Британії[d], лорд-хранитель Малої печатки, Член 32-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 31-го Парламенту Сполученого Королівстваd[5], Член 30-го Парламенту Сполученого Королівстваd[5], Член 28-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], член Палати лордів[d][6] і ректор
ЧленствоWorld Brotherhood Federationd[7]
ПартіяКонсервативна партія
БатькоРоберт Ґаскойн-Сесіл Солсбері[8]
МатиGeorgina Gascoyne-Cecil, Marchioness of Salisburyd[8]
Брати, сестриMaud Palmer, Countess of Selborned[8]
Gwendolen Gascoyne-Cecild[8]
Hugh Cecil, 1st Baron Quickswoodd[8]
Lord Edward Cecild[8]
Lord William Cecild[8]
James Gascoyne-Cecil, 4th Marquess of Salisburyd[8]
Lady Fanny Cecild[8]
У шлюбі зEleanor Lambtond[8]
Нагороди Нобелівська премія миру (1937)

Біографія

ред.

Народився в Лондоні, третій син лорда Роберта Гаскойн-Сесіла (в майбутньому — 3-го маркіза Солсбері і британського Прем'єр-міністра) і Джорджіни, дочки барона Олдерсона[en].

Деякі факти

ред.

У Лізі Націй часто обстоював права національних меншостей у Польщі, в тому числі й українців, але підтримав, хоч з деякими застереженнями, резолюцію Ради 30 січня 1932 року, яка відкинула українську петицію в справі пацифікації.

Був присутній на останньому засіданні повоєнному Ліги Націй в 1946. Прихильник ідей миру та роззброєння. Автор автобіографії «Весь шлях» про свою роботу в Лізі і мир між двома світовими війнами. Почесний довічний президент Асоціації Об'єднаних Націй.

Примітки

ред.

Джерела

ред.

Посилання

ред.