Серех
srḫ
serekh
фасад (палацу)
ієрогліфами
S29r
Aa1
O33

Серех — особливий геральдичний символ Давнього Єгипту, що містив у собі ім'я фараона; аналогічний більш пізньому картушу.

ВиглядРедагувати

Серех являв собою декоративну віньєтку, що поєднувала зображення фасаду палацу та план (вигляд зверху) його внутрішнього двору. Його назва походить від єгипетського слова, що позначало фасад. Судячи з усього, строгих правил зображення сереха не існувало,[1][2][3] тому зустрічаються різні його типи з численними варіаціями декорів фасаду, що відрізняються за складністю та деталізацією.

ВикористанняРедагувати

 
Серехи, що містять ребусні символи n'r (сом) та mr (зубило), яка є фонетичною репрезентацією імені фараона Нармера, бл. 3100 рік до н.е.[4]

Серех зазвичай використовувався як царський символ, що наголошував та виражав повагу до імені фараона. Вперше він вживається ще за часів Герзейської культури (бл. 3400 р. до н.е.). Ієрогліфи, що утворювали ім'я фараона, розміщувалися у прямокутному розширенні над серехом, який зображував внутрішній двір палацу. Крім цього на верхній частині сереха розміщувався сокіл бога Гора (в окремих випадках тварина Сета), який уособлював небесного покровителя даного фараона.[1][2][3]

Якщо слово «серех» записувалося у повній формі та інколи доповнювалося мініатюрою сереха, воно також могло використовуватися у тексті.[1][2][3]

ІсторіяРедагувати

Як вже зазначалося, серех вперше з'являється як декоративна мініатюра за часів Герзейської культури, яка на той час використовувався лише як символ фараона. З часів Стародавнього царства його перші вжитки у повній писемній формі з'являються у старих папірусах.[1][2][3]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Jürgen von Beckerath: Handbuch der ägyptischen Königsnamen. Münchner Ägyptologische Studien. Bd. 49. Philipp von Zabern, Mainz 1999, ISBN 3-8053-2591-6, p. 7-9.
  2. а б в г Rolf Gundlach: Horus in the Palace: The centre of State and Culture in pharaonic Egypt. In: Rolf Gundlach, John H. Taylor: Egyptian royal Residences: 4. Symposium zur Ägyptischen Königsideologie (4th edition, London 2004). Harrassowitz, Wiesbaden 2009, ISBN 978-3-447-05888-9, p. 45–68.
  3. а б в г Toby A. H. Wilkinson: Early Dynastic Egypt: Strategy, Society and Security. Routledge, London 1999, ISBN 0-415-18633-1, p. 56-57, 201-202.
  4. Wengrow, David, The Archaeology of Ancient Egypt Cambridge University Press, ISBN 978-0-521-83586-2 p.207

ДжерелаРедагувати

  • Bogusław Kwiatkowski (2002). Poczet faraonów. Warszawa: Iskry. с. 100. ISBN 83-207-1677-2. OCLC 830308044. 
  • Rolf Gundlach: „Horus im Palast“ – Legitimation, Gestalt und Wirkungsweise des politischen Zentrums im pharaonischen Ägypten. In: Werner Paravicini: Das Gehäuse der Macht: Der Raum der Herrschaft im interkulturellen Vergleich Antike, Mittelalter, Frühe Neuzeit (Mitteilungen der Residenzen-Kommission der Akademie der Wissenschaften zu Göttingen, Sonderheft 7). Christian-Albrechts-Universität, Kiel 2005, S. 15–26.
  • Rolf Gundlach: Horus in the Palace: The centre of State and Culture in pharaonic Egypt. In: Rolf Gundlach, John H. Taylor: Egyptian royal Residences: 4. Symposium zur Ägyptischen Königsideologie (4, 2004, London). Harrassowitz, Wiesbaden 2009, ISBN 978-3-447-05888-9, S. 45–68.
  • Jürgen von Beckerath: Handbuch der ägyptischen Königsnamen. Münchner Ägyptologische Studien. Bd. 49. Philipp von Zabern, Mainz 1999, ISBN 3-8053-2591-6