Серендак
| Серендак | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_-Singapore-8.jpg) Самець серендака (Сингапур)
.jpg) Самиця серендака (Сингапур)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Loriculus galgulus (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Psittacus galgulus Linnaeus, 1758' | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Серендак[2] (Loriculus galgulus) — вид папугоподібних птахів родини Psittaculidae[3]. Мешкає в Південно-Східній Азії[4].
Опис ред.
Довжина птаха становить 12 см, вага 28 г. Забарвлення переважно зелене, верхня частина спини жовта. У самців на тімені є синя пляма, на горлі червона пляма, нижня частин спини жовта, надхвістя червоне. У самиць забарвлення загалом тьмяніше, червона пляма на горлі відсутня, синя пляма на тімені малопомітна або відсутня, нижня частина спини зелена. Дзьоб чорний. Забарвлення молодих птахів тьмяно-зелене, їхні дзьоби світлі[5][6][7].
Поширення і екологія ред.
Серендаки мешкають на Малайському півострові, на Суматрі, Калімантані і на сусідніх островах. Вони живуть в тропічних лісах, чагарникових і мангрових заростях, в садах і на плантаціях[8]. Зустрічаються на висоті до 1300 м над рівнем моря. Серендаки є єдиними представниками свого роду на всій частині ареалу, оскільки міжвидова конкуренція не дозволяє іншим видам корилісів жити поряд з серендаками[9].
Поведінка ред.
Серендаки зустрічаються поодинці, парами або зграями. Живляться плодами, ягодами, бруньками, нектаром і насінням. Сезон розмноження триває з січня по липень. В кладці 3-4 яйця. Інкубаційний період триває 20 днів. Пташенята покидають гніздо через 33 дні після вилуплення[10].
В культурі ред.
Серендаки активно фігурують в фольклорі жителів індонезійської провінції Ріау. В малайській літературі серендаки є символом любові[11].
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Loriculus galgulus.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 12 грудня 2021.
- ↑ Blue-crowned Hanging Parrot (Loriculus galgulus) | Parrot Encyclopedia. www.parrots.org. Процитовано 12 листопада 2021.
- ↑ Smith, G. A. (3 квітня 2008). SYSTEMATICS OF PARROTS. Ibis. 117 (1): 18—68. doi:10.1111/j.1474-919x.1975.tb04187.x. ISSN 0019-1019.
- ↑ Parrots in the Afro-Asian Distribution (Plates 63–76) (англ.). Princeton University Press. 27 вересня 2010. doi:10.1515/9781400836208.146/html. ISBN 978-1-4008-3620-8.
- ↑ Alderton, David (2003). The Ultimate Encyclopedia of Caged and Aviary Birds. London, England: Hermes House. с. 214. ISBN 978-1-84309-164-6.
- ↑ Kasper, Ron (2002). Blue-crowned Hanging-parrot ( Loriculus galgulus). AFA Watchbird (англ.). 29 (1): 24—25.
- ↑ Balen, Bas van; Lewis, Alan (1991). Blue-crowned Hanging Parrot on Java. KUKILA (англ.). 5 (2): 140—141. ISSN 0216-9223.
- ↑ Buckley, Francine G. (3 квітня 2008). BEHAVIOUR OF THE BLUE-CROWNED HANGING PARROT LORICULUS GALGULUS WITH COMPARATIVE NOTES ON THE VERNAL HANGING PARROT L. VERNALIS. Ibis. 110 (2): 145—164. doi:10.1111/j.1474-919x.1968.tb00438.x. ISSN 0019-1019.
- ↑ ELFIS; Titisari, Prima Wahyu; NUNUT SUHARNI; KHAIRANI; NADIATUL JANNA; TIKA PERMATASARI; INDRY CHAHYANA (27 березня 2020). Ethnoornithological study in selected villages of Riau Province, Indonesia. Biodiversitas Journal of Biological Diversity. 21 (4). doi:10.13057/biodiv/d210445. ISSN 2085-4722.
Посилання ред.
- Oriental Bird Images: Blue-crowned Hanging Parrot Selected photos
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |