Середземноморська лінгва-франка
Середземноморська лінгва-франка, лінгва-франка, від італ. lingua franca — «франкська мова»; Сабір [1], від ісп. saber — «знати») — змішана (піджинізована) мова, сформована в Середні віки в Середземномор'ї. Служила головним чином для спілкування арабських і турецьких купців з європейцями (яких на Близькому Сході називали франками).
Лексика лінгва-франка була в основному італійською, особливо венеційською, в меншій мірі - іспанською та провансальською; також використовувалася велика кількість запозичень з грецької, арабської, перської та турецької мов.
Середземноморська лінгва-франка не була повноправною мовою та використовувалася для ведення торгівлі між людьми різних національностей аж до XIX століття.
Пізніше термін «лінгва-франка» стали вживати для позначення мов міжнародного спілкування.
Див. Також ред.
Примітки ред.
- ↑ Виноградов В. А. Лінгва франка // Лингвистический энциклопедический словарь[ru] / Главный редактор В. Н. Ярцева. — М. : Советская энциклопедия, 1990. — С. http://www.tapemark.narod.ru/les/267c.html. — ISBN 5-85270-031-2. (рос.)
Посилання ред.
- Лінгва франка в енциклопедії «Кругосвет». [Архівовано 8 березня 2018 у Wayback Machine.]
- Corré A.D. A Glossary of Lingua Franca. Статті про середземноморському лінгва франка.
- Fables et contes en sabir par Kaddour Benitram. Розповіді на алжирському Сабір.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |