Відкрити головне меню

Козак Сергій Борисович (* 21 вересня 1961, м. Костопіль, Рівненська область) — журналіст, літературознавець, бібліограф, видавець, письменник. Перший журналіст незалежної України, запрошений на працю до США, де редагував у Детройті тижневик «Українські вісті (часопис)». Автор низки літературно-художніх, науково-популярних, наукових видань. Член Національної спілки письменників України від 2000 р., Національної спілки журналістів України від 2006 р. Доктор філософії УВУ (м. Мюнхен, Німеччина), PhD.

Сергій Борисович Козак
Сергій Козак.jpg
Сергій Козак
Народився 21 вересня 1961(1961-09-21) (57 років)
Костопіль, Ровенська область, Українська РСР, СРСР
Діяльність журналіст

Зміст

БіографіяРедагувати

Закінчив факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1987). Упродовж 1991–1993 рр. навчався на факультеті славістики Мічиганського університету (США). Протягом 2001–2003 рр. здобував освіту в Німеччині, де захистив дисертацію.

Працював спецкором газети «Літературна Україна» (Київ, 1987—1991;1991—2000 — власкор у США, від 2010 — головний редактор), у редакції газети «Українські вісті (часопис)» (м. Детройт, США, 1991–2000 — редактор; 1994–2000 — головний редактор). У січні 2015 р. за власним бажанням звільнився з посади головного редактора газети «Літературна Україна». Звідтоді – головний редактор «Української видавничої спілки» (книжкові серії «Бібліотека української діаспори», «Часописи української діаспори», «Українська бібліотека ім. Івана Багряного» та ін.).

ТворчістьРедагувати

Автор виданих у США, Канаді, Німеччині та Україні книжок: «Омріяний дзвін» (1995), «Скресання криги» (1996), «З усіх чужин» (1997), «Колядки над Ізаром» (2000), «Гортаючи пожовклі сторінки» (2002), «Волинська літературна еміграція» (2007, 2012), «“Українські вісті“ в Європі й Америці (1945—2000)» (2010), «Як вони пишуть» (2013), «Українська література у вигнанні» (2014), «Українська діаспора: літературний контекст» (2015), «“Київ“ на вулицях Філадельфії» (2016), «Раритети української діаспори» (у 4-х томах) (Київ, в-во «Ярославів Вал», 2016—2017), фотоальбомів «Полтавщина літературна» (2015) і «На берегах Хоролу і Сули: полтавські шляхи Тараса Шевченка» (у співавторстві з Дариною Козак) (2016).

Упорядник книжки спогадів про Т. Осьмачку «Живий Осьмачка» (1998, 2013), книжки публіцистики Василя Гришка «Карби часу» (Київ, «Смолоскип», 2009, том ІІ), книжки публіцистики М. Воскобійника «Україна — ХХ: національна ідея і чин» (Київ, «Ярославів Вал», 2011), а також «Українська планета Ді-Пі» (2013), «Українська еміграція» (2014), «Біографії» (2014), «Від Івана Багряного до Миколи Гоголя» (2014), «Архів діаспори» (2014), «Його голос чути досі» (Про Анатолія Дімарова) (співупорядник Євдокія Дімарова, 2014), «Героям слава!» (2014) (співупорядник Юрій Пригорницький), «Любіть Україну» (2014), «Висока вона, Тарасова гора» (2015), «Іван Багряний: український письменник і політичний діяч» (2016), «Від "Скельки" до "Буйного вітру"» (2016), «Мовний всесвіт Івана Багряного» (2016), «Під небом чужини: письменники української еміграції» (у співавторстві з Дариною Козак) (2017) та ін.

Засновник і головний редактор книжкової серії «Бібліотека газети "Літературна Україна"» (вийшло 20 випусків, 2010—2016). За його керівництва газету «Українські вісті (часопис)» (США) відзначено Міжнародною премією ім. Пилипа Орлика («За внесок у демократію») (1995), а «Літературну Україну» занесено до «Книги рекордів України» (2013). Переможець Всеукраїнського конкурсу «Краща книга України» («Раритети української діаспори» у 4-х томах, видавництво «Ярославів Вал»). Відомості про Сергія Козака розміщено в «Енциклопедії сучасної України».

ВідзнакиРедагувати

Див. такожРедагувати