Єпископ Серапіон (Симеон Маєвський; 1827, Харківська губернія — 5 грудня 1891, Катеринослав) — архієрей Російської православної церкви, єпископ Катеринославський та Таганрозький.

Єпископ Серапіон
Єпископ Архангельський та Холмогорський
6 березня 1882 — 16 лютого 1885
Церква: Російська православна церква
Попередник: Нафанаїл (Соборов)
Наступник: Нафанаїл (Соборов)
Єпископ Чернігівський та Ніжинський
15 травня 1876 — 6 березня 1882
Церква: Російська православна церква
Громада: Чернігівська та Новгород-Сіверська єпархія
Попередник: Нафанаїл (Савченко)
Наступник: Веніамін (Биковський)
Єпископ Новгород-Сіверський,
вікарій Чернігівської єпархії
4 травня 1869 — 15 березня 1876
Церква: Російська православна церква
Громада: Чернігівська та Новгород-Сіверська єпархія
Ректор Самарської духовної семінарії
1 грудня 1862 — 4 травня 1869
Церква: Російська православна церква
Громада: Самарська духовна семінарія
Інспектор Ризької духовної семінарії
13 листопада 1859 — 1 грудня 1862
Громада: Ризька духовна семінарія
 
Ім'я при народженні: Симеон Маєвський
Народження: 1827(1827)
Україна Україна Харківська губернія
Смерть: 5 грудня 1891(1891-12-05)
Катеринослав
Священство: 11 вересня 1851
Чернецтво: 3 квітня 1851
Єп. хіротонія: 4 березня 1869

ЖиттєписРедагувати

Народився в сім'ї священика.

1847 — закінчив курс Харківської духовної семінарії і поступив до Санкт-Петербурзької духовної академії.

3 квітня 1851 — пострижений в чернецтво із нареченням імені Серапіон; 7 квітня рукопокладений в ієродиякони, а 29 червня закінчив духовну академію; 11 вересня рукопокладений в ієромонаха.

22 грудня 1851 — призначений наглядачем Кириловських духовних училищ Новгородської єпархії, а 29 березня 1853 переведений вчителем Староруського духовного училища.

23 грудня 1853 — отримав ступінь магістра.

14 квітня 1857 — призначений професором Ризької духовної семінарії, а 13 листопада 1859 — поставлений інспектором тієї ж семінарії.

16 червня 1861 — зведений в сан архімандрита.

1 грудня 1862 — переведений редактором Самарської духовної академії.

Єпископське служінняРедагувати

4 травня 1869 — хіротонія в єпископа Новгород-Сіверського, вікарія Чернігівської єпархії.

15 травня 1876 — призначений єпископом Чернігівським та Ніжинським.

1876 — обраний почесним членом Церковно-археологічного товариства.

1880 — заснував у Чернігівський єпархії для духовенства емеритальну касу.

6 березня 1882 — переміщений єпископом Архангельським та Холмогорським.

16 лютого 1885 — призначений єпископом Катеринославським та Таганрозьким.

1889 — нагороджений грецьким королем за благоустрій грецької церкви у Таганрозі. Також нагороджений орденом св.. Володимира другого ступеню.

Помер 5 грудня 1891 — після тривалої хвороби. Відспівував єпископ Сумський Володимир, вікарій Харківської єпархії. Похований у Пустельно-Миколаївському Самарському монастирі Катеринославської єпархії.

ПосиланняРедагувати