Сен-Поль-Ру

французький поет

Сен-Поль-Ру (фр. Saint-Pol-Roux, справжнє ім'я Поль-П'єр Ру, фр. Paul-Pierre Roux; 15 січня 1861, Сент-Анрі поблизу Марселя[7] — 18 жовтня 1940, Брест) — французький письменник, драматург, поет-символіст.

Сен-Поль-Ру
Ім'я при народженні фр. Paul-Pierre Roux
Псевдонім Saint-Paul-Roux[1], Daniel Harcoland[1] і Saint-Pol-Roux
Народився 15 січня 1861(1861-01-15)[2][3][…]
Марсель
Помер 18 жовтня 1940(1940-10-18)[2][3][…] (79 років)
Брест
Країна  Франція
Діяльність поет, письменник
Мова творів французька
Членство Académie Mallarméd (1940)[6]
Діти Divine Saint-Pol-Rouxd

CMNS: Сен-Поль-Ру у Вікісховищі

Біографія та творчість ред.

Народився в Марселі, дитинство пройшло у Ліоні. У Парижі брав участь у літературних маніфестах, якими супроводжувалося народження символізму (примикає до нього 1884 р.). Його ім'я фігурує в змісті першого номера «Меркюр де Франс». Жозеф Пеладан зараховує його до семи присвячених у своїй «Естетиці Троянди + Хреста», а Малларме називає своїм сином[8].

Сен-Поль-Ру брав участь у виданнях символістів з початку 1880-х років. При цьому, на відміну від них, виявляв інтерес до суспільного та технічного прогресу, до сучасних ідей. Творчість Сен-Поля Ру стала сполучною ланкою між прогресивними устремліннями пізнього символізму та передовою поезією XX століття.

Автор поеми «Лазар» (1886), а також поетичних збірок: «Цап відбувайло» (1889), «Святилище мандрівника» (т. 1—3, 1893—1907), «Стародавності» (1908), «Смерть пастуха» (1938).

Для Сен-Поля Ру призначення поезії пов'язане з виявленням тієї живої краси, яка скута зовнішньою стороною речей: «Мені здається, що людина занурена у туманний світ невиразних позначень, невиразних причин і наслідків, вельми довільних аналогій, неясностей… Світ тихо гине; поет не згоден із цим, він шукає під завалами життя щось живе та витягує на поверхню»[8]. Бодлерівському «лісу символів» він протиставляє «ліс протилежностей», які має примирити поет. Пізніше він вважався сюрреалістами як їхній попередник і духовний вчитель[9][10].

Крім поезії, Сен-Поль Ру пише драми-містерії: «Чорна душа білого проповідника» (1893), «Останні часи». П'єса «Жінка з косою в руках» (1899) стала першою частиною трилогії, дві інші частини якої — «Трагічне в людині» і «Її величність Життя» — загинули під час пожежі, коли німецькі солдати підпалили його садибу під Камаре.

У передмові до «Жінки з косою» він оголошує про свою нову програму, бажаючи підкорити творчість життя та «створити здорове мистецтво». У цьому він примикає до Франсіса Жамму або до Поля Фора. З 1907 року він практично цурається публікацій.

23 червня 1940 року, під час німецької окупації Франції, гітлерівці увірвалися до поетового будинку в Бретані, важко поранили його дочку, влаштували обшук і знищили всі його пізні твори; через чотири місяці Сен-Поль Ру помер у госпіталі Бреста. Поль Елюар у вірші «Критика поезії» («Зоря розганяє чудовиськ») напише:

«Сен-Поль Ру вбитий Над його дочкою поглумилися»[11].

Передчасна смерть літнього поета в результаті конфлікту з німецькою адміністрацією стала додатковим мотивом для консолідації так званої літератури Опору у Франції.

Цікаві факти ред.

  • «Сен-Поль Ру — сюрреаліст у символі» так назвав його в «Маніфесті сюрреалізму» Андре Бретон.
  • Йому присвячений опублікований таємно 1942 року роман «Мовчання моря» (фр. Le Silence de la mer) написаний французьким письменником Жаном Марселем Брюллером під псевдонімом «Веркор» в окупованому німцями Парижі, який швидко став символом французького опору проти німецьких окупантів. Присвячення «Пам'яті вбитого поета Сен-Поль-Ру» наголошує на сенсі книги[7].

Пам'ять ред.

  • На його честь названо громадський колеж у Бресті та вулицю у комуні Крозон (Crozon-Morgat) (29160)[7].
  • Зображено на французькій поштовій марці 1968 року.

Твори ред.

  • Bouc émissaire, sn, 1889
  • L'âme noire du prieur blanc, Mercure de France 1893
  • Les Reposoirs de la procession, vol 1., Mercure de France, 1893
  • L'Épilogue des saisons humaines, Mercure de France 1893
  • La Dame à la faulx, Mercure de France, 1899
  • Les Reposoirs de la procession, vol. I : La Rose et les épines du chemin, Mercure de France, 1901
  • Anciennetés, Mercure de France, 1903
  • Les Reposoirs de la procession, vol. II: De la colombe au corbeau par le paon, Mercure de France, 1904
  • Les Reposoirs de la procession, vol. III : Les Féeries inteérieures, Mercure de France, 1907
  • Les Fééries intérieures, 1907
  • La Mort du Berger, Broulet, Brest, 1938, 69 p.
  • La Supplique du Christ, 1939.

Література ред.

  • Енциклопедія символізму: Живопис, графіка та скульптура. Література Музика / Упоряд. Ж. Кассу. Переклад з французької Н. В. Кислової, Н. Т. Пахсар'ян. Науковий редактор та автор післямови В. М. Толмачов. М. Республіка., 1998.
  • Французький символізм: Драматургія та театр . СПб.: Гіперіон; Видавничий центр «Гуманітарна академія», 2000, 480 с. ISBN 5-93762-002-X (у пров.)
  • Обломієвський Д. Д. Французький символізм. М., 1973.
  • Поезія Франції, ХІХ століття. М., Художня література, 1985.
  • Поль Елюар. Вірші / Пер. М. Ваксмахера . М: Наука, 1971 (Літературні пам'ятники)

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б Czech National Authority Database
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б International Music Score Library Project — 2006.
  4. GeneaStar
  5. Pinson G., Thérenty M. Médias 19 — 2011. — ISSN 1927-0178
  6. https://www.academie-mallarme.fr/Academie_Mallarme_membres_et_correspondants_etrangers_des_origines_a_nos_jours.html
  7. а б в Saint-Pol-Roux // Wikipédia. — 2017. — 9 février.
  8. а б Сост. Ж.Кассу.. Энциклопедия символизма: Живопись, графика и скульптура. Литература. Музыка / Перевод с французского Н. В. Кисловой, Н. Т. Пахсарьян. Научный редактор и автор послесловия В. М. Толмачёв. — М. : Республика, 1998. — С. Сен Поль Ру.
  9. С.Костырко. Сюрреализм. Журнальный зал. Процитовано 22 лютого 2017.
  10. Ж. Шенье-Жандрон. «Сюрреализм» :: Глава вторая. Основные цели сюрреализма и их актуализация. www.dali-genius.ru. Процитовано 22 лютого 2017.
  11. Поль Элюар. Стихи / Пер. М. Ваксмахера. — (Литературные памятники). — Москва : Наука, 1971.

Посилання ред.