Семюел Віттемор
| Семюел Віттемор | |
|---|---|
| англ. Samuel Whittemore | |
| Народився | 27 липня 1696 Чарльзтаун[d], Бостон, Массачусетс-Бей (провінція), Тринадцять колоній |
| Помер | 3 лютого 1793 (96 років) Кембридж, Массачусетс, США |
| Поховання | Массачусетс |
| Країна | США |
| Діяльність | фермер, солдат |
| Учасник | Війна за незалежність США, Війна короля Георга, Осада Луїсбургу, Повстання Понтіака і Битви під Лексінгтоном і Конкордом |
| Військове звання | капітан[1] |
| Діти | Thomas Whittemored[2] |
Семюел Віттемор (англ. Samuel Whittemore 27 липня 1694 — 3 лютого 1793) — англійсько-американський фермер та солдат. У 80 років він став найстарішим відомим бійцем колоніальної армії в Американській війні за незалежність (1775–1783 роки).[3]
Біографія
ред.Віттемор народився в Чарльзтауні (нині район Бостона). У 1745 році служив капітаном драгунів Британської армії. Воював у Війні короля Георга (1744—1748). Брав участь у захопленні французької цитаделі Луїсбур. Після війни він залишився в колоніях, оселившись в Менотомі, Массачусетс (нині Арлінгтон). Згодом воював у франко-індіанській війні (1754—1763) у віці 64 років, знову беручи участь в захопленні форту Луїсбур. [4]
19 квітня 1775 британські війська поверталися в Бостон з битви під Лексінгтоном і Конкордом. На своєму шляху вони постійно стріляли в колоніальних мінітменів.
Віттемор був на своїх полях, коли побачив наближення британської бригади під командуванням Графа Персі, посланого, щоб допомогти відступу. Віттемор зарядив свій мушкет і підстеріг у засідці британських гренадерів 47-й піхотного полку за сусідньому кам'яною стіною, убивши одного солдата. Потім він вихопив дуельні пістолети, вбив одного гренадера і смертельно поранив іншого. Поки Уіттемор здійснив свій третій постріл, британський загін досяг його позиції; Віттемор вихопив меч і напав.[4] Йому вистрелили в обличчя, вкололи багнетами тринадцять разів та залишили помирати в калюжі крові. Його знайшли живим, він намагався зарядити свій мушкет, щоб битися. Його доставили до доктора Коттона Тафтса з Медфорду, який не виражав ніякої надії на виживання Віттемора. Однак той жив ще 18 років, поки не помер від старості у віці 98 років.
Спадщина
ред.- На пам'ятнику в Арлінгтоні написано:
- На цьому місці, Семюел Віттемор, у віці 80 років, убив трьох британських солдатів, 19 квітня 1775. В нього стріляли, кололи багнетами, били і залишили помирати, але він одужав і дожив до 98 років.
- У 2005 році Семюел Віттемор був проголошений офіційним героєм штату Массачусетс, його пам'ять відзначається 3 лютого щороку.[3]
Примітки
ред.- ↑ https://web.archive.org/web/20230426155130/https://www.boston.com/news/local-news/2015/07/02/he-joined-the-revolution-as-an-old-man-was-shot-in-the-face-and-lived-another-18-years/
- ↑ Geni.com — 2006.
- ↑ а б 2005 Massachusetts Senate bill no. 1839, www.mass.gov. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 4 березня 2014.
- ↑ а б Moran, Donald N. Never Too Old: The Story of Captain Samuel Whittemore. Процитовано 20 червня 2011.
Посилання
ред.- Moran, Donald N. (1997). Never Too Old: The Story of Captain Samuel Whittemore. RevolutionaryWarArchives.org. Процитовано 04 грудня 2009.
- Фотографія пам'ятника на сайті www.alyssaboehm.com
