Вікіпедія

Семюель Сейдлін

Семюел М. Сейдлін (1 травня 1895—1955) — американський ендокринолог українського походження, піонер у галузі ядерної медицини, він використовував радіойод для діагностики та терапії раку щитоподібної залози на початку 1940-х років.[1]

Семюель Сейдлін
Народився 1 травня 1895(1895-05-01)
Росія
Помер 2 січня 1955(1955-01-02) (59 років)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Країна  США
Діяльність лікар-ендокринолог

Раннє життя ред.

Самуель Сейдлін народився у Дніпропетровській області, Україна, в сім'ї Мартіна Сейдліна та Сіми Сейдлін.[2] Його привезли до Нью-Йорка ще дитиною. Він здобув ступінь доктора медичних наук у 1923 році в Лікарсько-хірургічному коледжі Вагелос Колумбійського університету та працював інтерном і молодшим співробітником у лікарні Джона Гопкінса в Балтиморі.[2][3]

Кар'єра ред.

У 1943 році Сейдлін створив дослідницьку лабораторію медичної фізики в лікарні Монтефіоре та її ендокринну клініку.[4] Того ж року в лікарні Монтефіоре в Нью-Йорку[5], ґрунтуючись на успішному застосуванні доктором Солом Герцем радіоактивного йоду для лікування хвороби Грейвса, Сейдлін проконсультувався з доктором Герцем щодо використання RAI у лікуванні карциноми щитоподібної залози.[6] Доктор Сейдлін ввів пацієнту радіоактивний йод і використав цей радіоізотоп для локалізації кількох метастазів аденокарциноми щитоподібної залози.[5] Сейдлін продовжував працювати керівником ендокринної клініки та дослідницької лабораторії медичної фізики в Монтефіоре та лікував 23 пацієнтів із метастатичним раком щитоподібної залози радіоактивним йодом, використовуючи для більшості з них реактори.[3]

Список літератури ред.

  1. ↑ Surks, 2012.
  2. ↑ а б Dr. Samuel M. Seidlin. geni.com. Процитовано 8 січня 2019.
  3. ↑ а б Seidlin, Marinelli та Oshry, 1946.
  4. ↑ Samuel M. Seidlin. columbia.edu. Архів оригіналу за 31 березня 2023. Процитовано 6 січня 2019.
  5. ↑ а б Siegel, 1999.
  6. ↑ Hertz, 1946.

Джерела ред.

  1. Hertz, S (1946). A Plan for Analysis of the Biological Factors Involved in Experimental Carcinogenesis of the Thyroid by Means of Radioactive Isotopes. West J Surg Obstet Gynecol. Greenwich CT. 54 (12): 487—489. PMID 20251138.
  2. Seidlin, S M; Marinelli, L D; Oshry, E (1946). RADIOACTIVE IODINE THERAPY – Effect on Functioning Metastases of Adenocarcinoma of the Thyroid. JAMA. AMA. 132 (14): 838—847. doi:10.1001/jama.1946.02870490016004. PMID 20274882.
  3. Siegel, E (1999). The beginnings of radioiodine therapy of metastatic thyroid carcinoma: a memoir of Samuel M. Seidlin, M. D. (1895-1955) and his celebrated patient. Cancer Biotherapy & Radiopharmaceuticals. 14 (2): 71—79. doi:10.1089/cbr.1999.14.71. PMID 10850290.
  4. Surks, Martin J (2012). Milestones in Thyroid Research at Einstein and Montefiore: 1920-2011. Division of Endocrinology & Diabetes. Yeshiva U. Архів оригіналу за 16 September 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Семюель_Сейдлін&oldid=41798785