Седякін Олександр Гнатович (14 [26] листопада 1893, Санкт-Петербург, Російська імперія29 липня 1938, розстрільний полігон «Комунарка», СРСР) — радянський військовий діяч, командарм 2-го рангу (1935). Жертва сталінських репресій.

Олександр Гнатович Седякин
Александр Игнатьевич Седякин
Народження26 листопада 1893
Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть29 липня 1938
Розстрільний полігон «Комунарка», СРСР
ПохованняРозстрільний полігон «Комунарка»
Країна Російська імперія
ПриналежністьЧервона армія
ОсвітаВійськово-академічні курси вищого комскладу РСЧАd
ПартіяКПРС
ЗванняКомандарм другого рангу
Війни / битвиПерша світова війна, Громадянська війна в Росії, Кронштадтське повстання
Нагороди
орден Червоного Прапора

Біографія

ред.

Народився у Санкт-Петербурзі у сім'ї робітника, який служив у Лейб-гвардії Преображенського полку[1]. Із 1908 року разом з сім'єю жив у Кургані. У 1914 році закінчив Красноярську землемірне училище, після чого працював землеміром.

З початком Першої світової війни служив у російській імператорській армії, у 1915 році закінчив Іркутське військове училище і у званні прапорщика вирушив на фронт. В ході війни дослужився до звання штабс-капітана. Після Лютневої революції 1917 року підтримав більшовиків і виступив до РСДРП(б). Від партії більшовиків був обраний депутатом Установчих зборів. Після Жовтневого перевороту очолив раду армійських депутатів 5-ї армії Північного фронту.

Із лютого 1918 року — у Червоній Армії, навесні того ж року призначений комісаром 2-ї Псковської стрілецької дивізії. Із 6 серпня 1918 року командував бронепоїздом на Східному фронті, з 22 серпня того ж року командував 1-м Курським піхотним полком[2]. У вересні-листопаді 1918 року командував 2-ю Курською піхотною бригадою. У січні-серпні 1919 року був помічником командувача 13-ї армії, згодом був комісаром штабу Південного фронту і командиром бригади. Із 12 жовтня по 12 листопада 1919 року командував 31-ю стрілецькою дивізією, із 12 листопада 1919 по 25 червня 1920 року — командир 15-ї стрілецької дивізії. Після важкого поранення у червні 1920 року командував запасною стрілецькою бригадою.

У березні 1921 року брав участь у придушенні Кронштадтського повстання, командував Південною групою 7-ї армії. За придушення повстання був нагороджений орденом Червоного Прапора[3]. У 1921-1922 року командував радянськими військами у Карелії проти фінів.

У 1923-1924 роках — командувач 5-ї армії, у 1924-1926 роках — командувач Приволзьким військовим округом, у 1926-1931 роках — заступник начальника Головного управління РСЧА та інспектор піхоти і бронесил РСЧА. У 1932-1934 роках — начальник Управління бойової підготовки РСЧА, у 1934-1936 роках — заступник начальника Генерального штабу РСЧА та інспектор вищих військових навчальних закладів. Із грудня 1936 по липень 1937 року був начальником Управління ППО РСЧА. У липні-грудні 1937 року — командувач військами Бакинського району ППО.

2 грудня 1937 року заарештований, 29 липня 1938 року засуджений до розстрілу і страчений за участь у «військово-фашистській змові». У 1956 році посмертно реабілітований.

Військові звання

ред.
  • Командарм 2-го рангу (20 листопада 1935)

Нагороди

ред.

Примітки

ред.
  1. Седякин Александр Игнатьевич — Офицеры русской императорской армии. ria1914.info. Процитовано 25 квітня 2024.
  2. СЕДЯКИН Александр Игнатьевич. web.archive.org. 13 березня 2019. Архів оригіналу за 13 березня 2019. Процитовано 25 квітня 2024.
  3. Кавалеры ордена Красного Знамени. www.rkka.ru. Процитовано 25 квітня 2024.

Джерела

ред.
  • Радиоконтроль — Тачанка / [под общ. ред. Н. В. Огаркова]. — М. : Военное изд-во М-ва обороны СССР, 1980. — 693 с. — (Советская военная энциклопедия : [в 8 т.] ; 1976—1980, т. 7).
  • Седякин Александр Игнатьевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — М.: Советская энциклопедия, 1969.
  • Лазарев С. Е. Седякин Александр Игнатьевич // Россия в Гражданской войне. 1918—1922: Энциклопедия: в 3 т. / отв. ред. А. К. Сорокин. Т. 3: Р—Я. — М.: Политическая энциклопедия, 2021. — С. 160—161.