Світогірська ГЕС
Світогірська ГЕС — гідроелектростанція у Ленінградській області Росії. Знаходячись між ГЕС Іматра (вище по течії у Фінляндії) та Лісогірською ГЕС, входить до складу каскаду на річці Вуоксі, яка дренує озерну систему Саймаа та тече до Ладозького озера.
| Світогірська ГЕС | |
|---|---|
 | |
| 61°06′17″ пн. ш. 28°50′20″ сх. д. / 61.10484580002777477° пн. ш. 28.83913280002778023° сх. д.Координати: 61°06′17″ пн. ш. 28°50′20″ сх. д. / 61.10484580002777477° пн. ш. 28.83913280002778023° сх. д. | |
| Країна |  Росія |
| Адмінодиниця | Свєтогорськ |
| Стан | діюча |
| Річка | Вуоксі |
| Каскад | каскад на Вуоксі |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1945—1947 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 122 МВт |
| Середнє річне виробництво | 662 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | руслово-греблева |
| Розрахований напір | 15 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Каплан |
| Кількість та марка турбін | 4 Силові машини |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 4 Силові машини |
| Потужність гідроагрегатів | 4х30,5 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонна |
| Висота греблі | 23 м |
| Довжина греблі | 131 м |
| ЛЕП | 110 |
| Власник | ТГК-1 |
  Світогірська ГЕС | |
| Мапа | |
 | |
 Світогірська ГЕС у Вікісховищі | |
У 1908 році на місці Світлогірської станції ввели в дію ГЕС Енсо, котра забезпечувала електроенергією заводи фінського концерну EGT (Enso Gutzeit Tornator) та до початку 1930-х пройшла через кілька етапів розширення. Втім, цього все одно було недостатньо, тому в кінці зазначеного десятиліття почалось будівництво нової, значно потужнішої ГЕС. А вже у 1940-му цей недобудований об'єкт разом з оточуючими фінськими територіями захопив Радянський Союз. В подальшому протягом 1941—1944 років майданчик станції знов контролювали фіни, які продовжили будівництво та навіть здійснили тестовий пуск обладнання, але у підсумку території остаточно відійшли до СРСР, де в 1945—1947 роках і здійснили введення гідроагрегатів в експлуатацію.
У межах проекту річку перекрили бетонною греблею висотою 23 метра та довжиною 131 метр, яка утримує водосховище з площею поверхні 3,2 км2 та об'ємом 28,8 млн м3 (корисний об'єм 9,5 млн м3).
Інтегрований у греблю машинний зал обладнали чотирма турбінами типу Каплан потужністю по 23,3 МВт, які в 2009—2012 замінили на нові з показниками по 30,5 МВт. Вони використовують напір у 15 метрів та забезпечують виробництво 662 млн кВт-год електроенергії на рік.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 110 кВ.[1]