Відкрити головне меню

Світличний Іван Михайлович
Світличний Іван Михайлович.jpg
Народився 7 серпня 1924(1924-08-07) (94 роки)
с. Нещеретове, Білокуракинський район, Луганська область
Помер 1 січня 2014(2014-01-01) (89 років)
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Національність українець
Діяльність поет
Мова творів українська

Іва́н Михайлович Світли́чний (нар. 7 серпня 1924(19240807); с. Нещеретове, Білокуракинський район, Луганська область) — український поет.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Іван Світличний народився 7 серпня 1924 року в селі Нещеретове Білокуракинського району Луганської області, в селянській родині. Батько — Михайло Костянтинович Світличний. Його прадід Давид Сазонович Світличний обирався громадою сільським писарем. Дід за материною лінією — Луганський Трохим Михайлович, був комерсантом. З 5-6 років він брав з собою онука, коли їздив по селах і встановлював там каруселі.

Потім родина переїхала до Старобільська, з яким нерозривно було пов'язане життя поета. Коли Іванові минуло 16 років, він захворів: запалення стегнової кістки та важка хвороба серця. Через це, він уникнув мобілізації до лав Червоної Армії після початку радянсько-німецької війни. Іван Світличний згадував: «в 1942 році тяжка евакуація, доїхали майже до Дону, та нас, евакуйованих, німці повернули назад, а згодом страшна окупація з голодом, холодом і страхом».

В січні 1943, після звільнення Старобільська, він пішов до 10 класу середньої школи № 2. В тому ж сорок третьому стає студентом Старобільського учительського інституту. Як всім студентам того часу, йому доводилося працювати на відродженні пошкоджених споруд, а восени та навесні тижнями допомагати колгоспам.

1945 року він скінчив фізико-математичний факультет та почав вчителювати по селах Старобільщини, а в 1949 — 24-річним стає директором Лозовівської семирічної школи.

Більшу частину свого життя Іван Світличний вчителював. Обіймав посаду відповідального секретаря райгазети, а потім знову працював у школі.

У 1995 році йому присвоєно звання почесного громадянина міста Старобільська, якому він присвятив чимало поетичних рядків.

ТворчістьРедагувати

Ще у школі він захопився поезією.

Вперше свої вірші надрукував 1955 року в районній газеті Старобільська. Потім були публікації в обласній пресі, журналах «Дніпро», «Вітчизна», «Донбас». В 1961 році в Луганську вийшла друком перша поетична збірка «Пісні над Айдаром». Тоді з молодим поетом працювали Іван Савич, Тарас Рибас. Відтоді вийшло 12 поетичних збірок.

Разом з композитором Іваном Кобилкіним створив понад 60 пісень, темою яких часто є природа Старобільщини

ЗбіркиРедагувати

«Пісні над Айдаром» (1961), «Полум’янiсть», «На зустрiч сонцю», «Вiдвертiсть», «Мелодiї i працi», «Джерела», «Мiсячна борозна», «Пiзнi квiти», «На 6epeзi вiчностi», «На хвилях часу».

Пізні: «На хвилях часу», «Я не можу тебе не любити», «Сповiдь», «Вiтер пробудження», «Краплi осiнньої роси», «Вважаю, вiдбулося життя».[1]

БібліографіяРедагувати

  • Відвертість: поезії / І. М. Світличний. — Донецьк: Донбас: 1976. — 44 с.
  • Коли згоряють метеорити / І. М. Світличний. — Донецьк: Донбас, 1966. — 42 с.
  • Мелодії життя і праці / І. М. Світличний. — Донецьк: Донбас, 1979. — 58 с.
  • Місячна борозна: вірші / І. М. Світличний. — Донецьк: Донбас, 1986. — 70 с.
  • Нескінченність: поезії / І. М. Світличний. — Луганськ: Світлиця, 1999. — 80 с.
  • Пізні квіти: поезії / І. М. Світличний. — Донецьк: Донбас, 1990. — 96 с.
  • Полум'яність поезії / І. М. Світличний. — Донецьк: Донбас, 1972. — 47 с.
  • [Добірка віршів] / І.Світличний // Жайвори над Луганщиною. Ч.1. — Луганськ, 2004. — С. 141–150.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Довнар Г. Співець краси і доброти // Світличний І. М. Нескінченність. — Луганськ, 1999. — С. 3-5; Від серця до серця. — Луганськ. — 2007. — С. 367–369.
  • Іван Михайлович Світличний // Неживий О., Нежива Л. Література рідного краю: 5-7 класи. — Луганськ: Знання, 2004. — С. 31-37.
  • Світличний Іван Михайлович: [біографічна довідка] // Письменники Луганщини: біобібліографічний словник-довідник. — Луганськ, 2007. — С. 32-33.
  • Світличний І. М. Про найдорожче й незабутнє: [автобіографія] // Слово пам'ять береже / Упор. О. Неживий. — Луганськ, 2001. — С. 98-101.

ПосиланняРедагувати