Відкрити головне меню

Свято-Покровський храм — культова споруда розташована в селі Рубанівське, Васильківського району Дніпропетровської області. 30 грудня 2018 року громада храму прийняла рішення про перехід під юрисдикцію новоствореної ПЦУ[1]. Намісник — протоієрей Василь (Пишний).

Свято-Покровський храм
Свято-Покровский храм 2830623.jpg
Свято-Покровський храм в селі Рубанівське
48°08′25″ пн. ш. 35°47′50″ сх. д. / 48.14028° пн. ш. 35.79722° сх. д. / 48.14028; 35.79722Координати: 48°08′25″ пн. ш. 35°47′50″ сх. д. / 48.14028° пн. ш. 35.79722° сх. д. / 48.14028; 35.79722
Тип споруди церква
Розташування Україна, село Рубанівське
Засновник Василенко Катерина Павлівна
Поч. будівництва друга половина XIX століття
Зруйновано 1960-ті роки
Відбудовано 1991 рік
Адреса Україна, Дніпропетровська область, Васильківський район, село Рубанівське, вул. Некрасова, 10
Свято-Покровський храм (Рубанівське). Карта розташування: Україна
Свято-Покровський храм (Рубанівське)
Свято-Покровський храм (Рубанівське) (Україна)
Свято-Покровський храм у Вікісховищі?

Зміст

ЗаснуванняРедагувати

Наприкінці XIX сторіччя родова дворянка, вдова надвірного радника Катерина Павлівна Василенко збудувала в своєму маєтку Свято-Покровську «Червону Церкву», згідно з місцевою легендою, на згадку про сина-декабриста.

У 1904 році Катерина Павлівна була пострижена в черниці з ім'ям Єлизавета, а в 1907 році зведена в сан ігумені. Після смерті її було поховано в жіночому Свято-Знаменському монастирі, який вона також заснувала наприкінці XIX сторіччя. Незабаром, після революції 1917 року, монастир закрили, черниць розігнали, а багатьох і замордували, труну з останками ігумені Єлизавети викинули на смітник. Місцеві жителі перенесли останки ігумені до Свято-Покровської Церкви.

ХХ сторіччяРедагувати

На початку минулого століття в Свято-Покровській церкві. У 1918 році, під час правлення літургії, до храму увірвалися більшовики, схопили отця Олександра і, вимагаючи віддати цінності, виволокли його на церковний ґанок. За відмову виконати їхні вимоги, замордували його: викололи очі і, зробивши з нього живу мішень, розстріляли й кинули до криниці. Віруючі таємно дістали тіло з криниці й поховали біля вівтарної стіни храму, зрівняв могилу з землею, для того щоб сховати її.

У 1960-і роки XX століття храм був закритий і частково зруйнований. У 1991 році на прохання жителів сіла Рубанівське з благословення Єпископа Гліба храм був відкритий і зареєстрована церковна община. Дах і куполи що були зруйновані, повністю перероблені бригадою робітників з міста Павлограду. Під час ремонту знайшли поховання ієрея Олександра. Останки й облачення залишились частково не зотлілими, їх переклали до труни й перенесли до храму. Біля труни здійснюються зцілення, вирішуються різноманітні життєві потреби віруючих, які із вдячністю шанують пам'ять ієрея Олександра.

На XVIII сесії Васильківської районної ради 7 вересня 2001 року було прийнято рішення про створення створити на території Свято-Покровського храму історико-культурного заповідника. У постійне користування православній общині була передана земельна ділянка площею більше 27 гектарів.

Територія упорядковується, посаджений фруктовий сад, є город, розбиті квітники, влаштована невелика нижня церква, у дворі — колодязь.

Біля храму збереглися поховання священиків і засновника села — козака Прокопа Рубана.

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати