Свято-Миколаївська церква (Корнин)

Свято-Миколаївська церква — чинна дерев'яна церква, пам'ятка архітектури національного значення (Ох.№ 1518/1, 1518/2), у селі Корнин Рівненського району Рівненщини. Парафія належить до Рівненського районного благочиння Рівненської єпархії Православної церкви України.

Свято-Миколаївська церква
50°33′16″ пн. ш. 26°17′40″ сх. д. / 50.55437° пн. ш. 26.29437° сх. д. / 50.55437; 26.29437Координати: 50°33′16″ пн. ш. 26°17′40″ сх. д. / 50.55437° пн. ш. 26.29437° сх. д. / 50.55437; 26.29437
КраїнаУкраїна Україна
Містос.Корнин
Рівненський район
Рівненська область
КонфесіяПравославна церква України
ЄпископствоРівненська єпархія
Типцерква
Тип будівліЦерква
Стильдерев'яна архітектура
Перша згадкаXVIII ст.
ПобудованоXVIII ст.
Статус Пам'ятка архітектури національного значення (Ох.№ 1518/1, 1518/2)

Свято-Миколаївська церква. Карта розташування: Україна
Свято-Миколаївська церква
Свято-Миколаївська церква
Свято-Миколаївська церква (Україна)
Свято-Миколаївська церква. Карта розташування: Рівненська область
Свято-Миколаївська церква
Свято-Миколаївська церква
Свято-Миколаївська церква (Рівненська область)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Розташування

ред.

Розташована в історичній частині села Корнин на земельній ділянці, утвореній роздоріжжям двох вулиць. Відіграє роль висотної домінанти в панорамі села.

Історія

ред.

Точна дата будівництва невідома (копії метричних книг відомі з 1771 р.). Дзвіниця споруджена в 1867 році.[1][2]

Архітектура

ред.

Церква дерев'яна, одноверха, тризрубна з рівновисокими зрубами (бабинець, нава, вівтар). Приміщення бабинця та вівтаря наближені у плані до квадрату, головна нава має нетипове співвідношення ширини до довжини в пропорції 1 : 1,2.

Стінові конструкції зрубів та ризниці мають вертикальне шалювання з дощок та нащільників, поєднаних вгорі підкарнизним фризом у вигляді півциркульних викружок різної ширини. Зовнішні кути зрубів підкреслені пілястрами з дощок. Над центральним зрубом знаходиться масивний восьмерик, з двома вікнами з півдня та півночі. Баня на «восьмерику» має приземисту грушоподібну форму з декоративною маківкою. Форма даху над бабинцем та вівтарем — вальмова, трисхила. Цегляні прибудови від головного входу і біля північної стіни вівтаря пізнішого походження.

Дзвіниця розташована в південно-західному куті території. Споруда зрубної конструкції на плані квадрату по типу «четверик на четверику», з незначним нахилом (ентазисом) зовнішніх стін до середини.[3][4]

У 2010 році поверх старої покрівлі бані з плоских листів покрівельної бляхи влаштовано новий покрівельний шар з анодованих металевих листів з діагональним характером малюнку. Зовні стіни опоряджені штучним сайдингом. Тим не менш спотворена церква є характерним взірцем дерев'яного церковного будівництва на Волині в 2-й пол. XVIII ст., в архітектурних формах якого спостерігаються стилістичні впливи пізнього бароко.

Світлини

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Переверзев Н. В. Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии. Издание Волынского Владимиро-Васильевского Братства. — Житомир, 1914. — C. 346 
  2. Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т.ІІ. Уезды Ровенский, Острожский и Дубенский. — Почаев, 1889. — C. 501 
  3. Девятисотлетие православия на Волыни. 992—1892 гг. Ч.1-2. — Житомир, 1892. — C. 518—519
  4. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Ил. справочник-каталог. В 4-х т.  – К., 1983. — Т.3.  […], Ровенская обл. 1985. — С. 330

Джерела

ред.
  • Войтович В. Храм: Пам'ятки церковної архітектури міста Рівного та його околиць: Альбом. — Рівне, 1995. — C. 24

Посилання

ред.