Вікіпедія

Саїф

Саїф — блакитний надгігант і південно-східна зірка сузір'я Оріон. Як і інші зірки, вона трансформується з часом в наднову. ЇЇ ім'я походить від арабської фрази «саїф аль джаббар», що перекладається як «меч велетня» або «меч мисливця».

Саїф
Зображення
Каталожний код 2MASS J05474538-0940105[1], GSC 05351-00760[1], HD 38771[1], HIP 27366[1], HR 2004[1], IRAS 05453-0941[1], SAO 132542[1], κ Ori, PLX 1330[1], CEL 976[1], CSV 100683[1], FK5 220[1], GC 7264[1], GCRV 3603[1], HIC 27366[1], IRC -10098[1], JP11 1262[1], N30 1242[1], NSV 2641[1], PMC 90-93 158[1], PPM 188455[1], ROT 929[1], TD1 5371[1], TYC 5351-760-1[1], UBV 5932[1], uvby98 100038771[1], PLX 1330.00[1], 1RXS J054745.2-094013[1], EUVE J0547-09.6[1], HGAM 477[1], KMS 121[1], WEB 5378[1], 53 Ori, Gaia DR3 3011968416163350272[1], TIC 66651575[1], AAVSO 0543-09[1], UBV M 11510[1] і ALS 14795[1]
Сузір'я Оріон
Відстань від Землі 245 ± 40 парсек[2]
Швидкість обертання зорі 53 км/с[3][4]
Паралакс 5,04 ± 0,22 кутова мілісекунда[5]
Власний рух за схиленням −1,28 ± 0,13 кутова мілісекунда на рік[5]
Власний рух за прямим піднесенням 1,46 ± 0,17 кутова мілісекунда на рік[5]
Радіальна швидкість 20,9 ± 2,3 км/с[6]
Спектральний клас B0.5Ia[7][8][…]
Видима зоряна величина 2,06[10]
Світність 2,17740468E+28 ват
Абсолютна зоряна величина −6,1
Радіус 22,2 сонячний радіус
Епоха J2000.0[5][1]
Пряме піднесення 1,517373896 радіан[5]
Схилення 0 радіан[5]
Ефективна температура 23 170 K[11]
Поверхнева гравітація 500 сантиметр на секунду в квадраті[12]

Характеристика

ред.

Саїф відноситься до найгарячіших зірок у сузір'ї Оріон, його температура близько 26 000 К. Саїф — біло-блакитна зірка спектрального класу B і знаходиться на відстані приблизно 628 св. років від Сонця. Світність Саїфа перевищує сонячну в 57 500 разів. Хоча Саїф і розташований приблизно на тій самій відстані від Сонця, що й Рігель, він світить на нашому небі слабше, оскільки більшу частину своєї енергії він випромінює у невидимому діапазоні. По спектру Саіф належить до класу яскравих надгігантів і його життєвий цикл у поточній фазі добігає кінця, хоча його світність і температура дуже схожі зі стабільними водневими зірками.

Досить велика світність у Саїфа навела вчених на думку, що її маса знаходиться в межах 15-17 мас Сонця. Така велика маса говорить про те, що наприкінці свого життєвого циклу ця зірка може вибухнути як наднова.

Астрономічні характеристики

ред.

Нерухома зірка, 53 каппа Оріона. Видима зоряна величина 2.06m. Спектральний клас B0.5 Ia. Відстань від Саїф до Сонця 111 пк. Астрономічний стан на 2000 р.: AR=5 год 47.8 м; D=-09°40'; Long=086°23'54"; Lat=-33°04'14". Птолемей вказував, що у малюнку сузір'я Саїф перебуває " під правим, наступним коліном " Оріона. Арабські астрономи називали цю зірку ар-рідж ас-саласу — «третя нога». Мабуть, це пов'язано з уявленням про Оріона як «подвійну людину». Згідно Птолемею, Саїф впливає, подібне до Юпітера і Сатурна.

У теорії системної інтерпретації зірок Д.Куталева Саіф як каппа Оріона співвідноситься зі стихією Землі на третьому рівні прояву, а як зірка класу B0.5 зв'язана із Сатурном і Юпітером. Згідно з цією теорією, Саїф означає доблесть і хоробрість, які мають бути спрямовані на досягнення благих цілей, на служіння найвищим цінностям. Якщо ж переможуть егоїстичні устремління, то нас чекають важкі наслідки і «духовна сліпота».

Екліптична довгота Саїф майже точно збігається з довготою зірки Вазн (хоча є суттєва різниця по широті та у величинах AR та D), тому вплив цих двох зірок можуть накладатися один на одного.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап SIMBAD Astronomical Database
  2. ↑ A. Megier, A. Strobel, Galazutdinov G. A. et al. The interstellar Ca II distance scale // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2009. — Vol. 507, Iss. 2. — P. 833–840. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/20079144
  3. ↑ Castro, N., Herrero, A., Simón-Díaz, S. et al. The IACOB project. III. New observational clues to understand macroturbulent broadening in massive O- and B-type stars // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2016. — Vol. 597. — 17 p. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201628541 — arXiv:1608.05508
  4. ↑ Burssens, S., Simón-Díaz, S., Bowman, D. M. et al. Variability of OB stars from TESS southern Sectors 1-13 and high-resolution IACOB and OWN spectroscopy // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2020. — Vol. 639. — P. 61. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/202037700 — arXiv:2005.09658
  5. ↑ а б в г д е Leeuwen F. v. Validation of the new Hipparcos reduction // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2007. — Vol. 474, Iss. 2. — P. 653–664. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361:20078357 — arXiv:0708.1752
  6. ↑ Gontcharov G. A. Pulkovo Compilation of Radial Velocities for 35 495 Hipparcos stars in a common system // Ast. Lett. / R. Sunyaev — Nauka, Springer Science+Business Media, 2006. — Vol. 32, Iss. 11. — P. 759–771. — ISSN 1063-7737; 1562-6873; 0320-0108; 0360-0327 — doi:10.1134/S1063773706110065 — arXiv:1606.08053
  7. ↑ Morgan W. W., Keenan P. C., Morgan W. W. et al. Spectral Classification, Spectral classification // Annu. Rev. Astron. Astrophys. / S. Faber, E. v. Dishoeck, R. Kennicutt et al. — Annual Reviews, 1973. — Vol. 11, Iss. 1. — P. 29–50, 29. — ISSN 0066-4146; 1545-4282 — doi:10.1146/ANNUREV.AA.11.090173.000333
  8. ↑ Walborn N. R. Some Spectroscopic Characteristics of the OB Stars: an Investigation of the Space Distribution of Certain OB Stars and the Reference Frame of the Classification // The Astrophysical Journal: Supplement Series — AAS, 1971. — Vol. 23. — P. 257–282. — ISSN 0067-0049; 1538-4365 — doi:10.1086/190239
  9. ↑ Buscombe W. Line strengths for southerns OB stars. II. Observations with moderate dispersion // Mon. Not. R. Astron. Soc. / D. Flower — OUP, 1969. — Vol. 144. — P. 31–39. — ISSN 0035-8711; 1365-2966 — doi:10.1093/MNRAS/144.1.31
  10. ↑ Ducati, J. R. Catalogue of Stellar Photometry in Johnson's 11-color system — 2002. — Vol. 2237.
  11. ↑ Torres A. F., Y. Frémat Fundamental parameters of B supergiants from the BCD system. I. Calibration of the (λ_1, D) parameters into Teff // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2009. — Vol. 501, Iss. 1. — P. 297–320. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/200811147 — arXiv:0903.5134
  12. ↑ Crowther P. A. Physical parameters and wind properties of galactic early B supergiants // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2006. — Vol. 446, Iss. 1. — P. 279–293. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361:20053685 — arXiv:astro-ph/0509436

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Саїф&oldid=38187064