«Санія» (тат. Сания) — перша опера татарською мовою написана спільно композиторами Султаном Габяші, Газізом Альмухаметовим і Василем Виноградовим в 1925 році в Казані.

Опера «Санія»
тат. Сания
Композитор Султан Габяші, Газіз Альмухаметов, Василь Виноградов
Автор лібрето Газіз Альмухаметовd, Габяші Султан Хасанович і Фатіх Амірхан
Мова лібрето Татарська
Жанр опера
Кількість дій 3
Рік створення 1925 рік
Перша постановка 1925
Інформація у Вікіданих

Історія створенняРедагувати

У 1922 році Газіз Альмухаметов, будучи одним з найпопулярніших співаків і музикантів у мусульманської публіки початку XX століття, приїжджає в Казань, щоб знайти однодумця зі створення першої опери на татарській мові. При цьому, артист сам почав готувати текстовий матеріал для майбутньої опери, написавши поему про кохання простої селянської дівчини Саніі і джигіта Зії, що живе в їхніх серцях, незважаючи на заборони, соціальну нерівність і забобони. Потім він поділив її на сюжетні частини, підібравши для кожної з них певний народний наспів[1].

Чи не єдиною людиною, до якого Газіз Альмухаметов міг звернутися з ідеєю створення першої татарської опери, був Султан Габяші — відомий татарський композитор початку 1920-х років[1].

У той час Султан Габяші працював викладачем в Казанському східному музичному технікумі. У цьому ж навчальному закладі працював і Василь Виноградов, російський композитор і скрипаль, який мав досвід створення музичних творів, заснованих на татарському і башкирському фольклорі — ще один з майбутніх творців опери[2].

Спочатку Габяші скептично поставився до ідеї написання опери на основі 10-15 народних мелодій, вважаючи, що необхідно вибудувати особливу композицію, зробити оркестрову партитуру. Проте, при наступному приїзді Альмухаметова в Казань в 1923 році, Габяші вже був готовий до тісної творчої співпраці[1].

Робота авторів почалася з поділу опери на дії і написання увертюри. Оперу вирішили створювати на основі фольклорного матеріалу з вплетенням авторської музики. На цьому етапі велику допомогу надав письменник Фатіх Амірхан. У його квартирі на Великій Червоній вулиці проходили багатогодинні обговорення майбутньої опери, прослуховувалися музичні та вокальні епізоди, коректувався текст лібрето[1].

Для гармонизации и оркестровки произведения по обоюдному согласию пригласили Василия Виноградова.

 

Работа велась следующим образом: мы приносили ему[3] черновой вариант, он делал гармонизацию и клавир для двух роялей. Если это одобрялось, приступал к оркестровке, а потом мы втроем обсуждали написанное. Если считали удачным — оставляли в том же виде, если нет — переделывали и давали «добро» на окончательную оркестровку. Виноградову не разрешалось исправлять написанные нами мелодии, только инструментальные фрагменты. Например, в связках между вокальными номерами или местах активного сценического действия он с нашего согласия мог добавлять свою музыку[1] — Із спогадів Султана Габяші

 

Номери з першої частини опери, показані на різних концертах, мали великий успіх у слухачів і позитивну пресу. Проте автори, визнавши перший акт занадто великим, розділили його на два акти[1].

Серед солістів опери «Санія» також були учні вокального класу Казанського східного музичного технікуму. Це Разія Садикова (молодша сестра Сари Садикової) і Зюгра Байрашева[2].

У квітні-травні 1925 року проходила підготовка до постановки спектаклю — під керівництвом балетмейстера Юлія Муко ставилися балетні номери, музичний керівник опери Олександр Литвинов репетирував з оркестром, Султан Габяші розучував хорові партії, Василь Виноградов удосконалював оркестровку[1].

Файл:Sania.jpg
Колектив виконавців опери «Санія»

У створенні та виконанні опери «Санія» значну роль зіграв колектив Казанського східного музичного технікуму. Як виконавці (хор, оркестр і деякі співаки-солісти) виступили його учні. Очолив постановку директор і диригент симфонічного оркестру цього навчального закладу, відомий музикант Росії Олександр Литвинов. Його активними помічниками були артисти Татарського академічного театру[2].

Згодом музикознавці відзначали, що постановки опер «Санія» і «Ешче» стали можливими багато в чому завдяки гарному рівню підготовки татарських вокалістів і існуванню татарського хору в технікумі. До його складу входили учні, згодом відомі татарські співачки: Гульсум Сулейманова, Гайша Камаєва, Суфія Ахмадуліна[2].

В якості солістки в опері «Санія» також виступала Шамсенур Валєєва, яка закінчила Казанський музичний технікум[2].

Роль головної героїні спочатку передбачалося віддати студентці Московської консерваторії Сарі Садиковій. Слід особливо відзначити, що всі арії Саніі Султаном Габяші писалися насамперед з урахуванням вокальних даних Сари Садикової. Але, за сімейними обставинами співачка не змогла взяти участь у прем'єрному показі опери. Її замінила молодша сестра Разія — також обдарована виконавиця[1].

Прем'єра опериРедагувати

Прем'єра опери «Санія», перед початком якої схвильовано виступив письменник Галімжан Ібрагімов, пройшла 25 червня 1925 року в переповненому залі на сцені Оперного театру (сьогодні ця будівля Театру драми і комедії ім. К. Тінчуріна)[2], в присутності гостей і представників зарубіжних делегацій, які приїхали на перший ювілей Татарській республіки[1].

Опера «Санія», незважаючи на критичні зауваження преси, отримала схвалення і викликала величезний інтерес у самих різних людей. Уряд республіки видав постанову про придбання права власності на цю оперу і виплати гонорару авторам. У союзній і зарубіжній пресі з'явилися відгуки на постановку «Санія». У Національному Архіві Республіки Татарстан в справі Олександра Литвинова зберігається лист редактора щотижневого музичного ілюстрованого додатку «Музичний тижневик» німецької газети «Берлінертагеблатт» від 17 червня 1925 року, в якому він просить надіслати матеріали (ноти, фотографії), що стосуються опери, для публікації їх в своєму виданні[2].

Опера «Санія» в 1926—1932 рокахРедагувати

Постановником-режисером другої редакції опери став Газіз Айдарський. Роль Саніі виконала Сара Садикова.

 

Главную роль в опере «Сания» С. Габяши написал специально для С. Садыковой, её чистого, льющегося, словно журчащий родник, голоса. Молодая певица с большим успехом выдержала экзамен перед казанской публикой и осталась в её памяти как создательница образа прекрасной девушки Сании[4] — Із спогадів Фатіха Амірхана

 

Безумовний успіх і загальне визнання надихнули Габяші, Альмухаметова і Виноградова на створення другої національної опери «Ешче», прем'єра якої відбулася в кінці лютого 1930 року[1].

Репресії не торкнулися Василя Виноградова, ймовірно, через похилий вік[2].

Тріумфальний хід перших татарських опер на сцені казанських театрів несподівано припинився в 1932 році, коли, не витримавши безпідставних звинувачень в контрреволюційності, пантюркізмі і «султангалеєвщині», місто і республіку назавжди покинув Султан Габяші. Трохи раніше в Уфу перебрався Газіз Альмухаметов[1].

Доля авторів опериРедагувати

На забуття музики опери, безумовно, вплинула трагічна доля їх творців і деяких виконавців[2].

В кінці 1930-х років влада Татарської АРСР, стривожена вкрай низькою відвідуваністю оперного театру, почала переговори з Султаном Габяші, який проживав в Уфі, про повернення його в республіку і нову постановку опери «Санія» в Казані. За дорученням Голови Президії Верховної Ради Татарської АРСР Галі Дінмухаметова їх вів відомий композитор Олександр Ключарьов. Лише почалася незабаром війна і раптова смерть Султана Габяші 8 січня 1942 року не дозволили цим планам здійснитися[1].

У 1938 році Газіз Альмухаметов, незмінного виконавця партії Зії, було заарештовано і розстріляно. Реабілітований у 1957 році[1].

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати