Самуель Грановський (Хаїм Грановський; 5 жовтня 1882[1], Катеринослав — 1942, Освенцим) — французький художник, живописець і скульптор єврейського походження.

Самуель Грановський
При народженні Хаїм Грановський
Народження 5 жовтня 1882(1882-10-05)
Катеринослав, Російська імперія
Смерть 1942(1942)
  Освенцим
Країна Франція
Жанр живопис, сценографія, скульптура
Діяльність художник, скульптор, графік

Біографія ред.

Хаїм Грановський народився в Катеринославі в міщанській єврейській родині. У 1901 році вступив до Одеського художнього училища. Восени 1904 був тимчасово відпущений з училища для проходження військової служби у зв'язку з російсько-японською війною. Після армії в училище не повернувся, в 1908 році виїхав для продовження художньої освіти в Мюнхен, з 1909 року жив в Парижі.[2]

З початком Першої світової війни повернувся до Одеси, а в 1920 знову переїхав до Парижа[1], де жив у відомому гуртожитку художників «Вулик» на Монпарнасі.[3] Захоплювався дадаїзмом. Відомий як сценограф, художник п'єси Трістана Тцара «Повітряне серце» (1923) та скульптор, створював фрески та картини, розписував меблі та ширми, учасник виставок у салоні Незалежних. Коли не вистачало коштів від художньої діяльності, Грановський підробляв прибиральником у легендарному кафе Rotonde.

Грановський мав яскраву зовнішність і приголомшливу харизму, завдяки чому підходив на роль моделі — інші художники нерідко запрошували його попозувати. Він любив прогулюватися вулицями Парижа в яскравій картатій сорочці та техаському капелюсі, завдяки чому навіть отримав прізвисько «Ковбой Монпарнаса».[2]

17 липня 1942 року в окупованому німцями Парижі був схоплений під час облави та інтернований у концентраційний табір Дрансі. 22 липня 1942 року був депортований і потім убитий в Освенцимі.

Примітки ред.

  1. а б ГРАНОВСКИЙ Самуил Соломонович (Шмуль Ицков, Хаим, Сэмюэль). Архів оригіналу за 26 лютого 2013. Процитовано 23 лютого 2013.
  2. а б Еврейская Украина: 10 фактов о евреях Днепропетровска. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016.
  3. Надежда Сикорская. (26 лютого 2009). Вылетевшие из "Улья". Наша газета. Процитовано 21 листопада 2011.

Література ред.

Посилання ред.