Сидик Мухамеджанов
Сидик Мухамеджанов (каз. Сыдық Мұхамеджанов; 5 вересня 1924 — 3 лютого 1991) — казахський, радянський композитор. Народний артист СРСР (1990).
| Сидик Мухамеджанов | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5 вересня 1924 |
| Місце народження | Шетський район, Карагандинська область, Казакська Автономна Соціалістична Радянська Республіка, РСФРР, СРСР |
| Дата смерті | 3 лютого 1991 (66 років) |
| Місце смерті | Алмати, Казахська РСР, СРСР |
| Поховання | Кенсайське кладовище |
| Громадянство |  СРСР |
| Професії | композитор |
| Освіта | Казахська національна консерваторія імені Курмангази |
| Жанри | опера |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |      |
Біографія
ред.Народився 5 вересня (за іншими джерелами — 5 серпня[1]) 1924 року в урочищі Улькенбулак (Велике Джерело) (нині — у Шетському районі, Карагандинська область, Казахстан). Походить з підроду Карсон роду Каракесек племені Аргин[2].
У 1950 році закінчив теоретико-композиторське відділення Алматинського музичного училища ім. П. Чайковського (нині Алматинський музичний коледж імені П. І. Чайковського[3]), у 1957 році — композиторське відділення Казахської консерваторії ім. Курмангази (за класом Є. Г. Брусиловського).
У роки навчання у консерваторії, з 1953 року був музичним редактором (пізніше художнім керівником) Казахського радіо.
У 1960 — 1962 роках — голова правління Спілки композиторів Казахстану.
У 1964 — 1968 роках — директор і художній керівник Казахської державної філармонії ім. Джамбула, у 1969 — 1972 роках — директор Казахського державного академічного театру опери та балету ім. Абая[4].
Його сонати для скрипки та фортепіано, п'єси, кюї, написані для оркестру народних інструментів, а також поеми для камерних оркестрів стали взірцем всебічного розвитку, високої художності творів казахської інструментальної, оркестрової камерної музики[4].
Помер 3 лютого 1991 року в Алмати. Похований на Кенсайському цвинтарі.
Сім'я
ред.- Діти: донька — Ляйля Мухамеджанова, музикознавець, член Спілки композиторів РК; донька — Ляззат Мухамеджанова; син — Мурат Мухамеджанов, художник; донька — Гульжан Мухамеджанова, піаністка.
- Онуки — Ахан Мухамеджанов, Ашим Унайбеков, скрипаль, композитор.
Нагороди та звання
ред.- Заслужений діяч мистецтв Казахської РСР (1961)
- Народний артист Казахської РСР (1967)
- Народний артист СРСР (1990)
- Державна премія Казахської РСР (1974)[5]
- Орден Жовтневої Революції (1971)
- Орден Дружби народів (1984)
- Орден «Знак Пошани» (1959)
Творчість
ред.Список творів
ред.Опери:
- «Айсулу» (1964, друга редакція − 1979, до 25-річчя освоєння цілинних земель, лібрето К. Шангитбаєва)
- «Дівчина-загадка» («Жұмбақ қыз», 1971, за поемою С. Сейфулліна «Кокшетау»)
- «Ахан сере — Актокты» (1982, лібрето Г. Мусрепова)
- «Абай и Айгерим» (радіоопера) (на основі власних 20 романсів на вірші А. Кунанбаєва, лібрето автора)
Ораторії:
- «Голос століть» («Гасырлар уны») (1960, текст К. Шангитбаєва)
Концерти:
- для голосу з оркестром (1959)
- для скрипки з оркестром (1975)
- для домбри з оркестром (1985)
- для кобиза з оркестром (1988)
Вокально-симфонічні твори:
- «Поема про Леніна» (1962)
- «Кантата про Леніна» (1964)
- кантата «Табігат»
Для оркестру:
- 4 симфонії, зокрема «Буря» (1968, присв. 100-річчю з дня народження В. І. Ленина)
- симфонічний кюй «Дархан дала» (1987)
Для оркестру казахських народних інструментів:
- симфонічний кюй «Батьківщина радості» («Шаттык Отаны») (1951)
Для хору a capella:
- кантата «Пори року» (1975, на вірші А. Кунанбаєва)
Інше:
- музика до спектаклей драматичного театру, зокрема: «Алдар-Косе» Ш. Хусаінова (1952), «Ботагоз» за С. Мукановим (1957), «Рабига» Ж. Аймауитова (1959), «Ох уж ці дівчата!» «Беу, кыздар-ай» К. Байсеїтова та К. Шангитбаєва (1960), «Сауле» Т. Ахтанова (1961) та інші
- пісні та романси — цикл пісень на слова Абая Кунанбаєва («Жарқ етпес қара көңілім не қылса да» — «Навіки моя душа не розквітне», «Өзгеге көңілім тоярсың» — «Усім насититись може душа», «Ғашықтың тілі — тілсіз тіл» — «Безмовна мова кохання»), «Вальс весни», «Берізка з таємницею», «Моя Венера» («Шолпаным»), «Хитається степ цілинний», патріотичні: «Жаркырайды Темиртаудын оттары» («Сяють вогні Теміртау»), «Пісня праці», «Марш молодості» та інші.
Композиторська фільмографія
ред.- 1955 — «Мати і син» (короткометражний)
- 1958 — «Ми з Семиріччя» (спільно з М. Крюковим)
- 1961 — «Якби кожен з нас»
- 1962 — "Перехрестя "
- 1964 — «Безбородий ошуканець»
- 1965 — «Мрія моя»
- 1972 — «Лісова балада»
- 1975 — «У підніжжя Найзатас»
- 1976 — «Третя сторона медалі»
- Актор
- 1967 — «За нами Москва» — епізод
Примітки
ред.- ↑ МУХАМЕДЖАНОВ в энциклопедии музыки. Архів оригіналу за 16 жовтня 2014. Процитовано 15 вересня 2014.
- ↑ К. М. Бекмағамбетов, Ж. Н. Шөженов. Арғын. Қаракесек. Кәрсөн. Аралбай руының шежіресі:. — Қарағанды : Арко, 2010. — 771 p. — ISBN 978-601-7376-12-3.
- ↑ Алматинский Музыкальный Колледж им. Чайковского - История колледжа. Архів оригіналу за 25 липня 2014. Процитовано 15 вересня 2014. [Архівовано 2014-07-25 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Казахская ССР: краткая энциклопедия / Гл. ред. Р. Н. Нургалиев. — Алма-Ата : Гл. ред. Казахской советской энциклопедии, 1991. — Т. 4: Язык. Литература. Фольклор. Искусство. Архитектура. — С. 163—164. — 31 300 екз. — ISBN 5-89800-023-2.
- ↑ Казахстанский календарь. Архів оригіналу за 7 листопада 2010. Процитовано 10 лютого 2011. [Архівовано 2010-11-07 у Wayback Machine.]