Сагайдак Мирон Іванович
Мирон Іванович Сагайдак (20 вересня 1944, с. Заруддя, Тернопільська область — 19 червня 2023, с. Великий Глибочок, Тернопільська область) — український громадсько-культурний діяч, краєзнавець, кінорежисер, кінооператор, методист-педагог кіноаматорів і фотолюбителів, телефоторепортер, художник-аматор. Голова Тернопільського районного об'єднання (1997—2004) та Великоглибочецького осередку товариства «Просвіта». Лавреат міжнародних і всеукраїнських фестивалів.
| Мирон Сагайдак | |
|---|---|
| Мирон Іванович Сагайдак | |
| Народився |
20 вересня 1944 Заруддя, Зборівський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР |
| Помер |
19 червня 2023 (78 років) Великий Глибочок, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна |
| Поховання | Великий Глибочок |
| Громадянство |
 УРСР →  Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | громадський діяч, діяч культури, краєзнавець, кінорежисер, кінооператор, журналіст, художник |
| Alma mater | Тернопільський педагогічний інститут |
Життєпис ред.
Мирон Сагайдак народився 20 вересня 1944 року в селі Зарудді, нині Зборівської громади Тернопільського району Тернопільської области України.
Закінчив Тернопільський педагогічний інститут, навчався на кіностудіях імені Олександра Довженка (м. Київ) і «Мосфільм» (нині РФ).
Від 1966 — методист у Тернопільському обласному клубі кіноаматорів; працював у Тернопільській державній обласній телерадіокомпанії; очолював Тернопільську народну кіностудію ім. Т. Шевченка (від 1990); керівник фотовідео гуртків у Великоглибочанському Будинку школярів.
Співзасновник (літописець) Тернопільського крайового коша Українського козацтва (1995).
Від 1996 — будівничий і директор Стецьків Ярослава і Слави історико-меморіального музею у с. Великий Глибочок Тернопільського району.
Помер 19 червня 2023 року в селі Великому Глибочку, де й похований 24 червня того ж року.
Доробок ред.
Зняв:
- документальні фільми «На щастя, на радість» (1986), «У В'єтнамі» (1987), «Батьківська земля» (1989), «З Майданом у серці» (2005), цикл фольклорно-етнографічних звичаїв; * телефільми «Степан Будний», «Перезахоронення Патріарха Й. Сліпого», «Моє село Заруддя»;
- фільм-цикл «Козацькому роду нема переводу» (1990—1994);
- низку фоторепортажів для періодики.
Автор книг «Зарваниця» (1993), Великий українець із Тернопілля. Ярослав Стецько (2010, співавтор)[1], живописних творів, у т. ч. ікон, 130 пейзажів.
Примітки ред.
- ↑ Великий українець із Тернопілля. Ярослав Стецько: життєвий шлях Провідника ОУН / Б. Мельничук, М. Сагайдак, В. Уніят. — Тернопіль: Астон, 2010. — 175 c.
Джерела ред.
- Мельничук, Б. Сагайдак Мирон Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 219—220. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Мирон Сагайдак із Тернопілля за свої 75 років встиг зробити стільки, що й на кілька життів вистачило б // Погляд. — 2018. — 21 вересня.
- Боденчук, Б. Помер громадський діяч з Тернопільщини Мирон Сагайдак // Суспільне Новини. — 2023. — 19 червня.
- Терлюк, І. На Тернопільщині попрощалися з краєзнавцем і документалістом Мироном Сагайдаком // Суспільне Новини. — 2023. — 24 червня.
Посилання ред.
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
У музеї в селі Великий Глибочок поблизу Тернополя зберігають вишиту сорочку Ярослава Стецька на YouTube // Суспільне Тернопіль. — 2020. — 21 травня. |
- Мичко, С. І шана, і рана // Україна молода. — 2012. — 19 січня.
- Шот, М. Що відлунить знайдений дзвін // Урядовий кур'єр. — 2021. — 29 січня.
- Титаренко, Ж. Мирон Сагайдак: «Дружина Ярослава Стецька була не лише його особистим прес-секретарем, а ще й тілоохоронцем» // Справжня варта. — 2012. — 10 травня.