Савчук Михайло Михайлович
Савчук Михайло Михайлович — майор Національної гвардії України, учасник російсько-української війни. Командир бойової групи групи розвідки спеціального призначення ОЗСП "Азов". Загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році під час оборони м. Маріуполь.
| Михайло Савчук Савчук Михайло Михайлович | |||
|---|---|---|---|
 Майор | |||
.jpg) | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
13 вересня 1989 м. Костянтинівка, Донецької області | ||
| Смерть |
8 березня 2022 (32 роки) м. Маріуполь, Донецької області | ||
| Громадянство |
 Україна | ||
| Національність | українець | ||
| Alma Mater | Краматорська економічна академія, ДонНУ ім. В. Стуса | ||
| Псевдо | "Сова" | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2014-2022 | ||
| Приналежність |
Україна | ||
| Вид ЗС |
 МВС України | ||
| Рід військ |
 Національна гвардія | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Життєпис ред.
| Цей розділ потребує доповнення. (жовтень 2022) |
Савчук Михайло Михайлович народився 13 вересня 1989р. в місті Костянтинівка, Донецької області. Його мати Савчук Олена Петрівна - інженер, батько Савчук Михайло Миколайович - юрист. Михайло ріс в сім'ї молодшим у любові та злагоді, мав старшу сестру - (Савчук) Бєлозьорова Олена Михайлівна. Навчання йому давалося легко, ще й добре грав у футбол. Його бабуся Голубіна Марія Іванівна і дідусь Голубін Петро Миколайович були учасниками Другої Світової війни, офіцери. Дідусь мав ордени "Червоної зірки" (2) і "Червоного прапора" та інші. Тому він зростав на спогадах про війну, героїзм. І знав , що таке Батьківщина, і як її треба любити, знав, що таке сім'я і як її треба захищати. Любив вчитися, закінчив добре школу і вступив до Краматорської економічної академії, добре її закінчив і пішов працювати до банку, а потім служити до війська коли відслужив рік , то пішов вчитися до Донецького національного університету імені Василя Стуса у Вінниці, отримав вищу юридичну освіту, пройшов відбірний конкурс до спецназу і пішов туди працювати. Дуже любив життя і свою родину і намагався жити на повну, крізь хотів встигнути. З початку війни в 2014 році - доброволець в батальйоні "Золоті ворота". З жовтня 2015 - у національній гвардії, ОЗСП "Азов" , бо вважав його найкращім. Був неодноразово нагороджений медалями, орденами, іменною зброєю. Восени 2021р. отримав позачергове звання майора і цим дуже пишався, бо дідусь і батько теж були майорами.
Сімейний стан ред.
У 2017 році одружився. У 2019 р. народилася донечка, яку назвали Ярославою . Він любив свою родину, але понад усе свою маленьку донечку, якій присвячував весь свій вільний час.
Обставини загибелі ред.
Його життя обірвалося 08.03.2022р. під час оборони м. Маріуполь. Він віддав його за вільну Україну, за рідну родину.
Нагороди ред.
- відзнака «Козацький хрест».
- орден «За мужність» III ступеня (2020) - за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку та високий професіоналізм.
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Вшанування пам'яті ред.
| Цей розділ потребує доповнення. (жовтень 2022) |
Джерела ред.
- Указ Президента України від 25 березня 2020 року № 112/2020 «Про відзначення державними нагородами України»
- Указ Президента України від 17 березня 2022 року № 144/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |