Савченко Максим Сергійович
Макси́м Сергі́йович Са́вченко (5 березня 1989 — 19 липня 2014) — капітан (посмертно) Збройних сил України, командир взводу, заступник командира мінометної батареї, учасник російсько-української війни.
| Савченко Максим Сергійович | |||
|---|---|---|---|
 Капітан (посмертно) | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
5 березня 1989 Магдебург | ||
| Смерть |
19 липня 2014 (25 років) Лисичанськ | ||
| Поховання | Суми | ||
| Громадянство |
 Україна | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |
Україна | ||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||
| Рід військ |
 Десантні війська | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Життєпис ред.
Народився 5 березня 1989 р. в м. Магдебург, Німеччина, в сім'ї військовослужбовця. Його батько Савченко Сергій Вікторович, а дід Максима Савченко Віктор Ігнатович. Бабусю Максима та жінку Віктора звали Савченко Лідія Григорівна (дівоче призвище Гостьєва). Вона походить з багатої сім'ї Гостьєвих. Прадід Максима Гостьєв Григорій Кузьмич, а прапрадід Гостьєв Кузьма Митрофанович (1887-1967). У 1992 році переїхали до м. Суми. 2006 року закінчив Сумську спеціалізовану школу І-ІІІ ступенів № 7.
З 2006 року — в Збройних силах України. У 2010 році закінчив факультет аеромобільних військ та розвідки Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (Львів) за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів».[1]
З 2010 року служив в 95-й окремій аеромобільній бригаді (в/ч А0281, Житомир).
Російсько-українська війна ред.
У зоні бойових дій з квітня 2014-го, командир взводу, заступник командира мінометної батареї, інструктор по парашутно-десантній підготовці, 95-а окрема аеромобільна бригада. Його брат також брав участь в бойових діях на Донбасі.
19 липня 2014 року загинув у бою під Лисичанськом в ході наступу, діставши декілька кульових поранень. У цьому бою загинули також сержант Артур Пушанко, старший солдат Микола Бурлак, солдати Юрій Ляпін та Олег Клим.[2][1]
Похований на Алеї Героїв в Сумах 23 липня, на прощанні труна була закрита і для родичів.
Нагороди ред.
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня (14 листопада 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[3]
- Недержавна відзнака «Народний Герой України» (23 липня 2015, посмертно)[4].
Вшанування пам'яті ред.
- Комунальній установі Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 7 рішенням Сумської міської ради від 29 вересня 2015 р. № 4830-МР присвоєно ім'я Максима Савченка.
- Рішенням Сумської міської ради від 29.09.2015 року № 4828-МР Максиму Сергійовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми».
Примітки ред.
- ↑ а б Максим Савченко (посмертно). Народний Герой України (укр.). Процитовано 14 лютого 2022.
- ↑ У Сумах відбудуться змагання з плавання пам’яті Максима Савченка – Трибуна – новини Сум та Сумської області. Трибуна (uk-UA) . Процитовано 14 лютого 2022.
- ↑ Указ № 873/2014
- ↑ ЧАСТИЧКА ЛЮБВИ И ТЕПЛА ПАТРИОТОВ: ОРДЕНА «НАРОДНЫЙ ГЕРОЙ» ВРУЧИЛИ В ХАРЬКОВЕ. Архів оригіналу за 9 серпня 2015. Процитовано 25 жовтня 2015.