Відкрити головне меню

Симеон Сабов (1863-1929) — греко-католицький священник, педагог, москвофільський діяч на Закарпатті.

Симеон Сабов
Народився 1863
Великий Раковець, Угорське королівство, Австрійська імперія
Помер 1929
Громадянство
(підданство)
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Flag of the Czech Republic.svg Чехословаччина
Діяльність священик, канонік
Alma mater Ужгородська гімназія і Греко-католицька духовна семінарія у Відні
Конфесія Римо-католицька церква

ЖиттєписРедагувати

Народився 1863 року в селі Великий Раковець. Закінчив Ужгородську гімназію та богословську семінарію. У 1887 році висвятився на священника. У 1894 році закінчив Греко-католицьку духовну семінарію у Відні. У 1902 році став доктором богослов'я (тема дисертації «Історичний, догматичний і моральний виклад св. Літургії Йоана Золотоустого»). Був каноніком Мукачівської греко-католицької єпархії.

9 листопада 1918 року обраний головою Ради рутенів Мадярії в Ужгороді (1918)[1]. Рада прийняла «Меморандум», в якому заявила, що угро-руський народ приєднується до своєї батьківщини-Угорщини й виступає за недоторканість її території. Сабов відправився в Будапешт, де вів переговори з угорським урядом (прем'єром Міхаєм Карої, міністром закордонних справ Мартоном Ловасі та міністром у справах національних меншин Оскаром Ясі). Урядовці пообіцяли, що нададуть автономію карпатським русинам у складі Угорщини. Як наслідок, 21 грудня парламент Угорщини прийняв «Народний Закон ч. Х з 1918 р. про автономію Руської Нації, живучої в Мадярщині».[2]

8 травня 1919 року став членом Центральної народної ради, яка утворилася після об'єднання хустської, ужгородської та пряшівської народних рад. У 1919—1924 роках був священником у селі Бедевля.

З 1924 року почесний член головної ради Товариства імені О. Духновича.

ПриміткиРедагувати

  1. Гай-Нижник П., Яремчук В. На шляху до Української державності в Закарпатті // Збірник наукових праць НДІ українознавства. — Київ, 2008. — Т. ХХІІ. — С. 300—319.
  2. Карпатська Україна — історія, якою маємо пишатися

ДжерелаРедагувати