Різдво Богородиці (Гірландайо)

«Різдво Богородиці» (італ. Nascita della vergine) — уславлена фреска, котру створив флорентійський художник Доменіко Гірландайо (1449—1494) в церкві Санта-Марія-Новелла, в каплиці Торнабуоні у Флоренції.

« Різдво Богородиці », 1490 р.
італ. Nascita della vergine?нім. Die Geburt Mariä
Творець: Доменіко Гірляндайо
Час створення: до 1490
Матеріал: фреска
Техніка: техніка фрески
Зберігається: Флоренція, Італія
Музей: церква Санта-Марія-Новелла
CMNS: [[commons:Category:Cappella Tornabuoni - Birth of Mary|« Різдво Богородиці », 1490 р.]] у Вікісховищі

Передісторія ред.

Замовником був Джованні Торнабуоні, флорентійський банкір. Привід — з його сестрою Лукрецією пошлюбився П'єро Медічі, представник впливової і багатої флорентійської родини. Привід для Джованні Торнабуоні був таким значущим, що він наказав здерти фрески в каплиці, котрі були на цьому місці, виконані на замову родини Річчі. Фінансовий стан родини Річчі не дозволяв ні зберегти попередні фрески, ні стати замовниками художника Доменіко Гірляндайо. Фреска «Різдво Богородиці» була лише частиною циклу в каплиці. Гірляндайо створив цикл у період 1485-1496 років. З контракту на працю відомо, що художник отримав за стінописи одну тисячу (1000) золотих флоринів.

Сюжет ред.

Сюжет взято не з канонічної біблії, а з апокрифу, псевдоєвангелія Якова. Згідно псевдоєвангелія подружжя Йоакима і Анни не мало дітей впродовж 20 років. Справі зарадили піст Йоакима, молитви Анни. Вагітність була дивом ангела, а не за рахунок статевого життя. Анна, слабка після плогів, запитала, кого народила. Їй відповіли, що народилась дівчинка. Вона і стане в майбутньому Богородицею.

Трактування художника ред.

 
Фрагмент фрески з підписом художника
 
 

Не все зрозуміло на компзиції роботи Гірляндайо. У куті композиції ліворуч він подав якусь сцену привітання двох осіб, чоловіка і жінки. ЇЇ трактують як натяк на перший сюжет протоєвангелія, на зустріч Йоакима і Анни у Золотих воріт. Художник переніс цю зустріч на маленький майданчик, куди ведуть сходинки. Додатковим свідоцтвом того, що вони мають відношення до Богородиці, є німби над їх головами.

Породіллю подано на розкішному ліжку. Служниця готує ванну для новонародженої. Всі події відбуваються у вигаданому інтер'єрі, насиченому декором в стилі відродження. Звідси дерев'яні панелі з орнаментами, рельєфи з іграми путті, портал коридора з напівциркульним склепінням в глибині сцени

Привітати Анну прийшли п'ять жінок, що подані в центрі композиції. Очолює групу молода дівчина в розкішних шатах і з непокритою головою як у тодішніх незаміжніх дівчат. Це портрет Людовики Торнабуоні, доньки замовника фрески. У цезурі між фігурами художник подав орнамент зі стулкою, поле котрої має напис «BIGORDI». Так художник, прізвище котрого і було «Бігорді», приховав власний підпис на картині.

Гірляндайо робив підготовчі замальовки майбутніх композицій. Випадково збережений і перший начерк композиції до «Різдва Богородиці» (Британський музей, Лондон). Художник старанно відтворив інтер'єр вигаданого приміщення з усіма пілястрами, сходинками і порталом коридора з напівциркульним склепінням. Але в малюнку помітно менше персонажів. В закінченому варіанті в каплиці Торнабуоні група жінок вийшла спокійною і урочистою на відміну він малюнка-начерка. Використав художник і натурні портрети флорентійських жінок, один з котрих теж потрапив пізніше до приватної збірки в Британії. Малюнок її обліччя має самостійну художню вартість, настільки переконливо передано в ньому індивідуальні риси жінки середнього віку.

Джерела ред.

  • Rolf Toman (Hrsg.), Die Kunst der italienischen Renaissance — Architektur, Skulptur, Malerei, Zeichnung, Tandem Verlag, Köln 2007, ISBN 978-3-8331-4582-7
  • Max Semrau, Die Kunst der Renaissance in Italien und im Norden, 3. Aufl., Bd. III aus Wilhelm Lübke, Grundriss der Kunstgeschichte, 14. Aufl., Paul Neff Verlag, Esslingen 1912
  • Will Durant, Glanz und Zerfall der italienischen Renaissance, Band 8 aus Will und Ariel Durant Kulturgeschichte der Menschheit, 1. Aufl., Südwest Verlag, München 1978, ISBN 3-517-00562-2
  • Luca Landucci, Florentinisches Tagebuch, übers., eingel. und erkl. von Marie Herzfeld, Eugen Diederichs, Jena 1912, Neuausgabe, Eugen Diederichs Verlag, Düsseldorf 1978, ISBN 3-424-00633-5
  • Patrick de Rynck, Die Kunst Bilder zu lesen — Die Alten Meister entschlüsseln und verstehen, Parthas Verlag, Berlin 2005, ISBN 3-86601-695-6
  • Andreas Grote, Florenz — Gestalt und Geschichte eines Gemeinwesens, 5. Aufl., Prestel Verlag, München 1980, ISBN 3-7913-0511-5
  • Karl Woermann, Die italienische Bildnismalerei der Renaissance, Bd. 4 der Reihe Führer zur Kunst, hrsg. von Hermann Popp, Paul Neff Verlag (Max Schreiber), Esslingen 1906
  • Herbert Alexander Stützer, Malerei der italienischen Renaissance, DuMont's Bibliothek grosser Maler, DuMont Buchverlag, Köln 1979, ISBN 3-7701-1118-4
  • Katharina Ceming/ Jürgen Werlitz, Die verbotenen Evangelien, Piper, München und Zürich 2007, ISBN 978-3-492-25027-6
  • Erich Weidinger, Die Apokryphen — Verborgene Bücher der Bibel, Pattloch Verlag, Augsburg 1989, ISBN 3-629-91319-9

Див. також ред.