В геофізиці рівняння Цьопріца (англ. Zoeppritz equations) — система рівнянь, яка описує перетворення амплітуд відбитих і заломлених плоских хвиль, що утворюються при різних кутах падіння на жорсткій плоскій границі двох однорідних, ізотропних пружних середовищ[1][2]. Вони були отримані в 1907 році німецьким геофізиком Карлом Бернхардом Цьопріцем[en] (опубліковані в 1919 р. вже після його смерті[3]), і описують в термінах амплітуд зміщення те саме явище, яке описується рівняннями Кнотта в термінах потенціалів зміщення.

Хвилі, збурені на границі розділу двох середовищ при падінні плоскої поздовжньої хвилі

Ця задача була вперше розглянута Джорджем Гріном в 1839 р. Грін намагався пояснити відбиття і заломлення світла за допомогою теорії пружних хвиль. Однак він не завершив усіх алгебраїчних перетворень, необхідних для випадку, коли два напівпростори мають зовсім різні пружні модулі та густини. Узагальнення виконали Кнотт в 1899 р. і незалежно від нього Цьопріц в 1907 р[2].

Рівняння Цьопріца є основою для AVO-аналізу — корисного методу виявлення резервуарів вуглеводнів[4].

Рівняння Цьопріца для падаючої поздовжньої хвилі ред.

Довільний кут падіння хвилі ред.

Нехай з верхнього середовища у нижнє падає плоска поздовжня хвиля з амплітудою зміщення   під кутом  , відмінним від нуля. Тоді на плоскій границі розділу середовищ утворюються чотири хвилі: поздовжня відбита ( ), поперечна відбита ( ), поздовжня заломлена ( ) і поперечна заломлена ( ). Параметри середовища вказані на рисунку:   — густина,   — швидкості поширення відповідно поздовжніх і поперечних хвиль. Стрілки показують додатні напрямки для амплітуд. Кути на рисунку пов'язані між собою законом Снеліуса:

 ,

де   є хвильовим параметром.

В цьому випадку система рівнянь Цьопріца матиме наступний вигляд[1]:

 

де  ,  ,  .

Аналогічні рівняння можна вивести для падаючої поперечної хвилі.

Добутки густини на швидкість ( ,  ) називаються акустичними жорсткостями.

Нормальне падіння хвилі ред.

Для поздовжньої хвилі при нормальному падінні ( ) відсутні тангенціальні напруження і зміщення. Тому  , і рівняння Цьопріца набувають вигляду:

 

Розв'язком цих рівнянь відносно коефіцієнтів відбиття (R) та проходження (T) є

 ,
 .

Наближення ред.

Рівняння Цьопріца є достатньо складними, тому часто використовують їх наближені розв'язки у вигляді коефіцієнтів відбиття і проходження як функцій від кута падіння  .

Наближення Акі-Річардса[2] ред.

Наближення Акі-Річардса є важливою лінійною апроксимацією рівнянь Цьопріца, яке є справедливим для кутів аж до 40°.

Коефіцієнт відбиття, падаюча і відбита хвиля є поздовжніми:

 ,

Коефіцієнт проходження, падаюча і відбита хвиля є поздовжніми:

 ,

Коефіцієнт відбиття, падаюча хвиля поздовжня, відбита — поперечна:

 ,

Коефіцієнт проходження, падаюча хвиля поздовжня, відбита — поперечна:

 ,

де  ,

 .

Для слабо-контрастних відбиваючих границь і малих кутів   справедливими є наступні наближені формули:

 ,
 ,

де  .

Наближення Шуей[5] ред.

Тричленне рівняння Шуей для кутів   до 30–40° може бути записане у вигляді:

 ,

де

 ,
 ,
 .

В цьому рівнянні перший доданок є коефіцієнтом відбиття при нормальному падінні ( ), другий характеризує коефіцієнт відбиття на проміжних кутах, а третій описує підхід до критичного кута.

Для кутів   до 30° можна використовувати двочленне рівняння Шуей:

 .

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б Sheriff, R. E., Geldart, L. P., (1995), 2nd Edition. Exploration Seismology. Cambridge University Press.(англ.)
  2. а б в Аки К., Ричардс П. Количественная сейсмология. М.: Мир, 1983. Т. 1.(рос.)
  3. Zoeppritz, Karl (1919). Erdbebenwellen VII. VIIb. Über Reflexion und Durchgang seismischer Wellen durch Unstetigkeitsflächen. Nachrichten von der Königlichen Gesellschaft der Wissenschaften zu Göttingen, Mathematisch-physikalische Klasse, 66-84.(нім.)
  4. Н. В. Шалаева. AVO-анализ: физические основы, возможности и ограничения. Геленджик. 2004.(рос.)
  5. Avesth, P, T Mukerji and G Mavko (2005). Quantitative seismic interpretation. Cambridge University Press, Cambridge, UK(англ.)