В геофізиці рівняння Кнотта (англ. Knott's equations) — рівняння, які описують перетворення амплітуд відбитих і заломлених плоских хвиль, що утворюються при різних кутах падіння на жорсткій плоскій границі двох однорідних, ізотропних пружних середовищ[1][2]. Вони були отримані в 1899 році англійським геофізиком Карджілом Гілстоном Кноттом, і описують в термінах потенціалів зміщення те саме явище, яке описується рівняннями Цьопріца в термінах амплітуд зміщення.

Діаграма, що показує переходи режиму, які виникають, коли Р-хвилі відбиваються на границях шарів всередині Землі при кутах падіння, відмінних від нормальних.

Ця задача була вперше розглянута Гріном в 1839 р. Грін намагався пояснити відбиття і заломлення світла за допомогою теорії пружних хвиль. Однак він не завершив усіх алгебраїчних перетворень, необхідних для випадку, коли два напівпростори мають зовсім різні пружні модулі та густини. Узагальнення виконали Кнотт в 1899 р. і незалежно від нього Карл Цьопріц[en] в 1907 р[2].

Нехай з верхнього середовища у нижнє падає плоска поздовжня хвиля з амплітудою потенціалу зміщення під кутом , відмінним від нуля. Тоді на плоскій границі розділу середовищ утворюються чотири хвилі: поздовжня відбита (), поперечна відбита (), поздовжня заломлена () і поперечна заломлена (). Параметри середовища вказані на рисунку:  — густина,  — константи Ляме, , позначають швидкості поширення відповідно поздовжніх і поперечних хвиль.

Тоді система рівнянь Кнотта матиме такий вигляд[1]:

де , , .

Аналогічні рівняння можна вивести для падаючої поперечної хвилі.

Примітки ред.

  1. а б Sheriff, R. E., Geldart, L. P., (1995), 2nd Edition. Exploration Seismology. Cambridge University Press.(англ.)
  2. а б Аки К., Ричардс П. Количественная сейсмология. М.: Мир, 1983. Т. 1.(рос.)