Рєзніков Юрій Олександрович

Юрій Олександрович Рєзніков (16 жовтня 1953, Київ — 8 жовтня 2016, Київ) — український вчений, фізик, професор, протягом 1995—2016 років завідувач відділом фізики кристалів в Інституті фізики Національної академії наук України. Провідний вчений у галузі оптики та фізики конденсованих середовищ, чиї дослідження здобули статус всесвітньо визнаного авторитету в царині рідких кристалів як в Україні, так і за кордоном.

Юрій Олександрович Рєзніков
Народився	16 жовтня 1953(1953-10-16) Київ, УРСР
Помер	8 жовтня 2016(2016-10-08) (62 роки) Київ, Україна
Країна	Україна
Діяльність	фізик
Alma mater	радіофізичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1976)
Галузь	фізика, рідкі кристали
Заклад	Інститут фізики НАН України
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Нагороди	Медаль Фредерікса (2010)

Життєпис

Народився в Києві 16 жовтня 1953 року.

Юрій Рєзніков в лабораторії

Юрій Олександрович отримав диплом факультету радіофізики Київського національного університету імені Тараса Шевченка в 1976 році. Почав працювати в Інституті фізики НАН України, і вся його професійна кар'єра була пов'язана з цим інститутом. Почавши її у 1979 році як лаборант у відділі квантової електроніки, очолюваного професором М. С. Соскіним, він виріс до посади завідувача відділом фізики кристалів, яку займав з 1995 року.

Кандидатська дисертація називалася  «Дослідження оптичної нелінійності рідких кристалів поблизу їх електронних смуг поглинання» (1985 рік). Юрій виявив і дослідив «гігантську» оптичну нелінійність рідких кристалів, викликану фото-трансформацією їх молекул (так звана «конформаційна нелінійність»). У своєму листі з приводу смерті Юрія Олександровича професор Франческо Сімоні з Universita Politecnica delle Marche (Анкона, Італія) написав: «Ця нелінійність розглядається як дороговказ для наступних досліджень, що мали багато наслідків, пов'язаних з ефектами фото-ізомеризації рідкокристалічного стану, які досліджуються кількома групами у всьому світі та приводять до захоплюючих досліджень фотомобільних матеріалів». Конформаційна нелінійність була застосована для обробки оптичної інформації та голографічного запису.  

У 1985—1989 роках розробив метод вимірювання енергії зчеплення рідкого кристала з підкладкою за допомогою розсіювання світла; дослідив вплив світлоіндукованої зміни кроку холестеричного кристалу в умовах фотохімічних перетворень молекул. Пізніше, в 1989—1995 роках, отримав значні результати, які включали в себе розробку технології фотоорієнтації, керування параметрами зчеплення рідкого кристала методом фотоорієнтації, а також вивчення конформаційної оптичної нелінійності в двофазній області рідких кристалів та поверхневих реорієнтаційних ефектів у рідкокристалічних комірках із фоточутливим орієнтаційним шаром. В 1995 році захистив докторську дисертацію на тему «Світлоіндуковані домішки в рідких кристаллах».

Основні досягнення Ю. О. Резнікова після 1995 року стосувались багатьох цікавих проблем: маніпулювання частинками в масивах топологічних дефектів за допомогою світла; розробки методики вимірювання надвеликих кроків холестеричної спіралі; вивчення орієнтаційної взаємодії в двокомпонентних суспензіях паличко-подібних наночастинок; відкриття сильної теплової оптичної нелінійності в рідкокристалічних наноколоїдах із металевими частинками; розробки стабільних рідкокристалічних феромагнітних наноколоїдів; спостереження високої магнітної чутливості в агрегованих феромагнітних наноколоїдах; досліджень поверхневої фоторефракції в рідких кристалах; розробки гнучких бістабільних пластикових рідкокристалічних дисплеїв; дослідження розбавлених рідкокристалічних сегнетоелектричних наноколоїдів та відкриття поверхневої бістабільності в рідких кристалах, що знаходяться між фотоорієнтуючими поверхнями та інше.

Могила Юрія Рєзнікова та його матері, Байкове кладовище

Школа рідких кристалів в Інституті фізики НАН України розквітла завдяки таланту Юрія Олександровича як першовідкривача, його всеохоплюючому ентузіазму та його здібностей як вчителя — він був керівником 15 кандидатських дисертацій.   

Помер 8 жовтня 2016 року. Похований на Байковому кладовищі разом з родиною.

Сім'я

Дружина Тетяна Надеїна, співробітник НАН України; перша дружина Світлана Рєзнікова, співробітник НАН України; син Дмитро Рєзніков, проживає в США і працює в компанії Verily Life Sciences.

батько: Олександр Рєзніков (1931—1980), доктор наук, перекладач з фарсі, сходознавець; мати: Ніна Лейпунська (1930—2008), археолог, кандидат наук; вітчим — Сергій Крижицький (1932—2018), археолог, професор, член-кореспондент НАН України; сестра — Тетяна Крижицька, соціолог; бабуся — Антоніна Прихотько, фізик, академік НАН України, директор Інституту фізики НАН України деякий час, перша жінка-доктор наук в СРСР (1946 рік); дідусь — Олександр Лейпунський — вчений, фізик-ядерщик, академік НАН України, науковий керівник Інституту ядерної енергетики в м. Обнінську (Росія), винахідник ядерного реактора на швидких нейтронах.  

Участь у науковому світі та нагороди

Юрій Рєзніков в своєму робочому кабінеті

Згідно з Google Scholar, Н-фактор Ю. О. Рєзнікова дорівнює 37, а його індекс цитування перевищує 4700. Він опублікував близько 200 статей в наукових журналах і зареєстрував понад 15 патентів на винаходи у США, Європі та Південній Кореї. Він є одним з 100 найбільш цитованих дослідників в Україні. Юрій відвідав багато університетів Європи, Азії та Північної Америки як запрошений науковий співробітник; зробив понад 20 запрошених лекцій на найпрестижніших міжнародних конференціях; був членом консультативних рад на 10 міжнародних конференціях; членом редакційної ради «Liquid Crystal Today»; заступником редактора «Optical Express»;  членом товариств Society of Informational Displays (SID) та International Society for Optical Engineering (SPIE).

Нагороджений медаллю Фредерікса Рідко-кристалічного товариства «Співдружність» в 2010 році та премією НАН України імені А. Ф. Прихотько в 2012 році. Отримав відзнаку WEB of Science Award «ЛІДЕР НАУКИ УКРАЇНИ 2016».

Юрій Рєзніков на конференції

Вибрані публікації

• Odulov, S. G., Reznikov, Y. A., Soskin, M. S., & Khizhnyak, A. I. (1984). Photostimulated change of phase-transition temperature and «giant» optical nonlinearity of liquid crystals. In Opticals Effects in Liquid Crystals (pp. 224—228). Springer, Dordrecht. doi: 10.1007/978-94-011-3180-3_29
• Dyadyusha, A. G., Marusii, T. Y., Reshetnyak, V. Y., Reznikov, Y. A., & Khizhnyak, A. I. (1992). Orientational effect due to a change in the anisotropy of the interaction between a liquid crystal and a bounding surface. JETP lett, 56(1), 17-21.
• Voloshchenko, D., Khyzhnyak, A., Reznikov, Y., & Reshetnyak, V. (1995). Control of an easy-axis on nematic-polymer interface by light action to nematic bulk. Japanese journal of applied physics, 34(2R), 566.
• Glushchenko, A., Kresse, H., Reshetnyak, V., Reznikov, Y., & Yaroshchuk, O. (1997). Memory effect in filled nematic liquid crystals. Liquid crystals, 23(2), 241—246. doi: 10.1080/026782997208505
• Simoni, F., Francescangeli, O., Reznikov, Y., & Slussarenko, S. (1997). Dye-doped liquid crystals as high-resolution recording media. Optics letters, 22(8), 549—551. doi: 10.1364/OL.22.000937
• Zhang, J., Ostroverkhov, V., Singer, K. D., Reshetnyak, V., & Reznikov, Y. (2000). Electrically controlled surface diffraction gratings in nematic liquid crystals. Optics letters, 25(6), 414—416.doi: 10.1364/ol.25.000414.
• Ouskova, E., Buchnev, O., Reshetnyak, V., Reznikov, Y., & Kresse, H. (2003). Dielectric relaxation spectroscopy of a nematic liquid crystal doped with ferroelectric Sn 2 P 2 S 6 nanoparticles. Liquid Crystals, 30(10), 1235—1239.10.1080/02678290310001601996
• Reznikov, Y., Buchnev, O., Tereshchenko, O., Reshetnyak, V., Glushchenko, A., & West, J. (2003). Ferroelectric nematic suspension. Applied Physics Letters, 82(12), 1917—1919. doi: 10.1063/1.1560871
• Yaroshchuk, Oleg, and Yuriy Reznikov. «Photoalignment of liquid crystals: basics and current trends.» Journal of Materials Chemistry 22.2 (2012): 286—300. doi: 10.1039/C1JM13485J
• Reznikov, Yuriy, Anatoliy Glushchenko, and Yuriy Garbovskiy. «Ferromagnetic and ferroelectric nanoparticles in liquid crystals.» Liquid crystals with nano and microparticles. 2017. 657—693. doi: 10.1142/9789814619264_0019