Відкрити головне меню

Леонід Леонідович Руднєв (Рудись) (1877 - † після 1931) - український військовий діяч. Командир бригади Дієвої армії УНР.

Леонід Леонідович Руднєв
Народження 1877(1877)
м. Фрідріхсбад Фінляндія
Смерть † після 1931
невідомо
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Командування командир бригади Дієвої армії УНР.
Війни / битви

БіографіяРедагувати

Народився м. Фрідріхсбад (Фінляндія), походив з родини міщан, батько працював перекладачем фінської мови.

Закінчив 1-ше військове Павлівське училище (1899), вийшов підпоручиком до київської фортечної артилерії. У 1904–1905 рр. брав участь у Російсько-японській війні. Під час війни одружився на простій дівчині з родини політичного засланця, через що після повернення з Російсько-японської війни до Києва не був прийнятий офіцерським товариством. Перевівся до усть-двинської фортечної артилерії.

Після початку Першої світової війни перейшов до 1-го важкого артилерійського дивізіону, у складі якого брав участь у бойових діях. Командував батареєю. З 12 червня 1916 р. — командир парку 20-го окремого польового важкого артилерійського дивізіону. Останнє звання у російській армії — полковник.

Навесні—влітку 1918 р. за запрошенням румунського уряду служив у румунській королівській артилерії. Згодом демобілізувався і приїхав до Києва.

У січні 1919 р. був мобілізований до Дієвої армії УНР, направлений у розпорядження штабу Південно-Західного фронту Дієвої армії УНР. Сформував та очолив чотири запасні батареї в районі р. Збруч. На початку червня 1919 р. переформував ці батареї у 2-гу гарматну бригаду Дієвої армії УНР, яка у складі 2-ї дивізії «Запорізька Січ» брала участь у боях з червоними та денікінцями. Учасник Першого Зимового походу. У лютому 1920 р. залишився хворим на тиф в Умані.

Після зайняття міста червоними був мобілізований до РСЧА. Працював викладачем Всеобучу в Умані. З грудня 1920 р. — викладач Всеобучу у Києві. 25 серпня 1921 р. був демобілізований як колишній петлюрівець.

З 2 листопада 1922 р. працював вантажником на київському пасажирському вокзалі. 19 листопада 1930 р. був заарештований у справі «Весна» (т. зв. контрреволюційна змова колишніх офіцерів). 7 липня 1931 р. був звільнений з-під арешту з забороною проживання в Європейській частині СРСР та прикордонних районах.

Виїхав на поселення до Кустанаю. Подальша доля невідома.

ДжерелаРедагувати

  • Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання.-К.: Темпора, 2007.
  • ДАСБУ. — Ф. 6. — Спр. 67093-фп. — Т. 671, архівно-слідча справа Руднєва Л. Л.