Ромео Бернотті

Ромео Бернотті
Народження	24 лютого 1877; Марчіана-Марина, Провінція Ліворно, Тоскана, Італія
Смерть	18 березня 1974 (97 років); Рим, Італія
Країна	Італія; Королівство Італія
Партія	Національна фашистська партія
Звання	Адмірал флоту
Війни / битви	Італійсько-турецька війна; Перша світова війна; Друга світова війна
	Ромео Бернотті у Вікісховищі

Ромео Бернотті (італ. Romeo Bernotti, 24 лютого 1877, Марчіана-Марина — 18 березня 1974, Рим) — італійський адмірал та політик.

Біографія ред.

Ромео Бернотті народився 24 лютого 1877 року в Марчіана-Марина. У дванадцятирічному віці вступив до Військово-морської академії в Ліворно, яку закінчив у 1894 році у званні гардемарина. Після закінчення академії ніс службу на різних кораблях, а також в Департаменті артилерії та озброєнь в Ла-Спеції. У званні лейтенанта командував канонерським човном «Себастьяно Вентєре», який базувався в порту Массауа.

Під час італійсько-турецької війни (1911—1912) командував міноносцями «108 S», «146 S» і «Саффо». Під час Першої світової війни у званні капітана III рангу командував есмінцем «Дардо», потім «Кораццьєре», і зрештою «Іррек'єто». Брав участь в численних операціях в Адріатичному морі проти ворожого узбережжя, за що був нагороджений Бронзовою медаллю «За військову доблесть» та Хрестом «За військові заслуги».

Після закінчення війни протягом 1919—1922 років у званні капітана II рангу, а згодом капітана I рангу, ніс службу у військово-морській академії в Ліворно, а потім в Інституті морської війни (італ. Istituto di guerra marittima). У 1923 році був переведений в Ла-Спецію. У 1926 році у званні капітана I рангу, ніс службу на лінкорі «Данте Аліг'єрі», і пізніше у званні контрадмірала — на борту лінкора «Конте ді Кавур». У 1927 році був призначений командувачем Військово-морського командування в Неаполі.

У листопаді 1928 року отримав звання дивізійного адмірала і був призначений заступником начальника генерального штабу. Перебував на цій посаді до жовтня 1929 року, після чого був призначений командувачем 2-ї морської дивізії. З липня 1931 року по лютий 1932року був президентом комісії з прийомки нових крейсерів.

Протягом 1932—1934 років командував Військово-морською академією та навчальною морською дивізією. З листопада 1934 року по вересень 19335 року командував Військово-морським командуванням в Адріатичному морі. Протягом 1935—1937 років командував 2-ю морською ескадрою (флагманський корабель — крейсер «Емануеле Філіберто Дука д'Аоста»).

У наступні роки був президентом Вищої ради флоту (італ. Consiglio superiore di Marina) та президентом Комітету адміралів (італ. Comitato ammiragli). 25 березня 1939 року призначений сенатором. Був членом Національної фашистської партії.

У лютому 1940 року виведений в запас. У серпні того ж року на нетривалий термін повернувся на військову службу і брав участь в роботі італійсько-німецької комісії з перемир'я з Францією. У червні 1940 року отримав звання адмірала флоту. Протягом 1939—1942 років був президентом Ліги Флоту (італ. Lega Navale).

Помер у Римі 18 березня 1974 року.

Праці ред.

Ромео Бернотті був автором низки книг та статей з військово-морської історії, тактики та стратегії дій флоту.

Основні праці:

La velocità nella tattica navale (Roma 1900);
Sui fondamenti della tattica navale (ivi 1901);
Il contatto strategico nella guerra navale (ivi 1901);
Lezioni di storia navale (per gli ufficiali del corso complementare della R. Accademia navale; Livorno 1908);
Fondamenti di tattica navale (ivi 1910);
Fondamenti di strategia navale (ivi 1911);
Il potere marittirno nella Grande guerra (ivi 1920);
La guerra marittima (Firenze 1923);

Нагороди ред.

Бронзова медаль «За військову доблесть»
Хрест «За військові заслуги»
Кавалер Ордена Корони Італії
Офіцер Ордена Корони Італії
Командор Ордена Корони Італії
Великий офіцер Ордена Корони Італії
Кавалер великого хреста Орден Корони Італії
Кавалер Ордена Святих Маврикія та Лазаря
Офіцер Ордена Святих Маврикія та Лазаря
Командор Ордена Святих Маврикія та Лазаря
Великий офіцер Ордена Святих Маврикія та Лазаря
Кавалер великого хреста Ордена Святих Маврикія та Лазаря
Пам'ятна медаль за кампанії в Африці
Пам'ятна медаль італійсько-турецької війни 1911—1912
Пам'ятна медаль Італо-австрійської війни 1915—1918
Медаль «В пам'ять об'єднання Італії»
Маврикіанська медаль заслуг за 10 п'ятиліть бездоганної військової кар'єри
Золотий хрест за вислугу років

Джерела ред.

Paolo Alberini e Franco Prosperini, Uomini della Marina, 1861—1946, Roma, Ufficio Storico dello Stato Maggiore della Marina Militare, 2015, ISBN 978-88-98485-95-6.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ромео Бернотті
Ромео Бернотті на сайті treccani.it (італ.)
Ромео Бернотті на сайті Сенату Італійської республіки (італ.)